Про роль комунікації в успішних проєктах, архітектуру ідей, вигорання та втілення цілей розповіли на заході #дійшвидко від RedBull Дмитро Деркач, Василь Гроголь, Марина Батуринець, Максим Сердюк та Зара Гусейнова.
Дмитро Деркач, співвласник мережі кінотеатрів “Планета кіно”
Ким би ви не були — беріть ініціативу у свої руки. Раніше я був авторитарним начальником, і це вбивало ініціативність моєї команди. Зараз мені подобається, коли працівники вміють брати на себе відповідальність. Я думаю, що краще попросити пробачення, ніж попросити дозволу.
Зміни починаються з болю. У нас був біль — недостатність комунікації всередині команди. У великих компаніях це популярна проблема — нестача інформації. Ми спробували виправити це зі Slack, але нам не сподобалось. Спробували Jira — вийшло дорого. Тому ми всією командою перейшли в Telegram і комунікуємо між собою в чатах. Доступність, відкритість і всі в курсі всього — це зручно. Системою обліку задач обрали Bitrix 24.
Вже 3 роки ми у “Планеті кіно” проводимо стратегічні сесії. У перший рік ми зібрали 900 ідей, потім кілька місяців їх систематизували, і дуже складно було втілити бодай щось із цього. Через рік кожен працівник мав підготувати готову ініціативу. Але і цього виявилося забагато. Цього року ми з усієї команди зібрали 10 ініціатив. І виявилося, що згенерувати це у рази складніше, ніж накидати 900 ідей.
Стримінгові сервіси не вб’ють кіно. Стримінг навпаки — допомагає збільшити кіноперегляд. Коли людина бачить рекламу нових фільмів, вона не може подивитись їх онлайн, і тому піде в кіно з більшою ймовірністю, ніж той, хто взагалі не споживає відеоконтент.
Василь Гроголь, готельєр, виконавчий директор BURSA, співзасновник та операційний директор Kooperativ
Кожен раз, коли я думаю про свій наступний крок, я думаю про Каньє Веста. Що він би сказав з цього приводу, наскільки божевільною була б його думка на цей рахунок. Каньє створює не продукти та бізнеси, він створює всесвіти — те, чого до нього не було.
Створюючи маленьке, думай про нескінченне. Мій biggest inspiration — Вадік Мармєладов і його LOT2046. Мармєладов працював з Вестом, і мене надихають їх спільні проєкти. Одного разу Каньє попросив Вадіка вигадати дизайн самокату за 20 хв. Він каже, що довше робити дизайн самокату не можна —“ потрібен стрім з космосу, а не твоя робота”, інакше це не спрацює. Треба 6 місяців жити та за 20 хвилин зробити роботу — це єдиний спосіб щось створити не з голови, а з серця. Для цього у голові має бути місце.
Бути архітектором — це вміти об’єднати велику кількість різних людей навколо великих задач та складних завдань. Архітектор — це певний склад розуму. Такі люди готові до невідомого і не можуть не винаходити. Архітектори 21 століття — це Ілон Маск і Каньє Вест.
LOT2046 — це підписка, яка вибудовує стосунки з тобою. Ти отримуєш базовий набір речей, але перед тим, як отримати щось, LOT ставить питання. Перед тим, як відправити тобі парасолю, підписка спитає, чи любиш ти дощ. Один із лотів — кольє — ти отримуєш п’ятнадцятим. До нього було п’ятнадцять уточнюючих запитань. Тобто, якщо ти побачиш когось в такому самому кольє — ця людина точно твій soulmate.
Марина Батуринець, засновниця школи Bazilik і медіа про комунікації Bazilik Media
Я за те, щоб бренди створювали контент. Це аксіома. Школа Bazilik генерує нові знання, тому контент у наших соцмережах та інших каналах комунікації корисний. Та на певному етапі ми зрозуміли, що вчимо тільки тих, хто хоче навчатись, але є ще багато людей, які не бачать потреби у навчанні, хоча об’єктивно мають її: вони створюють бренди, наймають людей на роботу, брифують їх. Тому ми вирішили піти з іншого боку і дати всім безкоштовну освітню платформу — Bazilik Media. Щоб навіть ті, хто не розуміється на комунікаціях, почали розбиратися.
Випускники Bazilik частіше за все не йдуть зі школи зовсім. Навіть, якщо вони не будуть вчитися тут далі, вони залишаються з нами в онлайні: підписуються на соцмережі, де ми генеруємо корисний контент. Також школа має своє закрите ком’юніті в фейсбуці, де ми тестуємо більшість майбутніх програм. Я можу там чесно написати, що в нас новий лектор, в якому ми впевнені, але треба перевірити його в роботі зі студентами. Там ми підшукуємо добровольців, які потім дають фідбек, на основі якого ми презентуємо готовий продукт.
Я орієнтуюсь на те, що всі помилки школи — це мої помилки. Тому, якщо доводиться працювати з негативом, я транслюю позицію на власних майданчиках від свого імені. Вважаю, що грамотно захищати команду від імені власника бренду—дуже важливо.
Максим Сердюк, головний редактор онлайн-медіа “СЛУХ”
5 років тому в Інституті журналістики ми заснували студентський проєкт на залік — Muzmapa. Мене туди запросили фотографом, коли я був на другому курсі. Я пішов, щоб отримати гарну оцінку, а врешті через рік випадково став головним редактором. Ми всі працювали на волонтерських засадах — мали основну роботу, а у вільний час займалися проєктом. Заробляли гроші деінде і відкладали їх на домен і знімання. Видання пропрацювало так майже три роки, і одного дня до нас прийшов інвестор Сoncert.ua і запропонував заснувати нове видання. Вони запропонували свою концепцію, а ми сказали, що хочемо робити інакше.
Дуже важливо завжди переступати через себе. Навіть коли страшно, треба брати і робити. Одного разу мене запросили ведучим щоденників Євробачення. Я ніколи не дружив з мікрофоном, але тут бачу — блакитною доріжкою іде Філіп Кіркоров. І я хочу його спитати про хайп і російський реп, але дуже страшно. І тут я розумію, що ще трохи й він пройде повз. Або я, або ніхто цього не зробить та ідею можна ховати. Тож я набрався сміливості й спитав.
Ми у редакції ніколи не соромимось казати правду. Нам надіслали прес-реліз про альбом авторських пісень Христини Соловій. Ми розмістили його у жартівливому контексті. Коли вийшов альбом, нам написали з прес-служби та попросили підтримки — написати відгук про альбом. Ми написали відгук “У Христини Соловій вийшов новий альбом. Ми не радимо його слухати”. На нас налетіла фан-база, звинуватила нас у критиці, просила обґрунтовану рецензію. Ми написали її. І якщо просто новину про альбом прочитали 10 000 людей і зібрались сотні коментарів, під цією публікацією було стільки ж переглядів і лише один коментар. Висновок: якщо ви у щось вірите, не бійтесь доводити свою думку.
Зара Гусейнова, засновниця платформи WoWoman, бізнес-кафе й коворкінгу W_space, магазинів Alza&Milana
Я дуже хотіла незалежності, тому почала свій шлях у бізнесі у 18 років з 200 доларів та сторінки у фейсбуці, де перепродавала сукні. Досить швидко це переросло в офлайн-магазин. Туди до мене приходили чоловіки з податкової, і коли кликали директора, а вибігала я, вони відмовлялися навіть говорити зі мною. Доводилось дзвонити татові, щоб він підтвердив, що цей бізнес — мій.
Азербайджан — мусульманська країна, і 8 років тому він був дуже консервативний. Тоді я вирішила запустити освітню платформу для жінок. Головна місія якої донести, що кожна жінка може робити те, що хоче, а не те, що вважають за потрібне робити родичі та суспільство. Так 5 років тому ми почали WoWoman. Зараз це спільнота з 25 000 людей у трьох країнах. І минулого року Facebook обрав нас у сотню кращих спільнот світу.
Поширена проблема сьогодні — FOMO — страх випустити з поля зору щось важливе. Тому люди не виймають телефон з рук, засинають перед монітором і намагаються бути активними 24/7. Це веде до швидкого вигорання, тому моє важливе правило — 40 хвилин після сну провести наодинці з собою і не чіпати телефон. Важливо хоча б почистити зуби, дивлячись собі в очі.
Фото: Роман Рудаков