У 1970-х роках психотерапевти в США й Канаді стали користуватися фотознімками як інструментами психологічного консультування. Тоді й з’явилося поняття “фототерапія”. Нині в Україні цей різновид терапії дуже популярний. Ми поспілкувались із психологинею і фотографкою Катериною Поляковою про цей метод пізнання себе. Як підготуватись клієнту і як поводитись терапевту — читай у матеріалі Bazilik Media.
Чим фототерапія відрізняється від звичайної фотосесії
Фототерапія відрізняється від фотосесії акцентами взаємин фотографа-терапевта з клієнтом. У фотосесій зазвичай є прикладна мета: треба фото з дня народження, сімейні фото або портрети.
Терапія ж — це бажання досліджувати й відчувати себе. Які я маю взаємини із собою, зі спеціалістом, що проводить терапію?
Спеціаліст є терапевтом, він приймає людину, яку фотографує. Фототерапевт має ставити першочерговий акцент не на естетиці, а на прийнятті й рефлексії.
Підготовка до фототерапії відбувається залежно від запиту. Наприклад, клієнт хоче розібратись у собі, відповісти на низку запитань. Де я внутрішньо перебуваю зараз? Який маю вигляд? Як я себе відчуваю? Як я рухаюсь, коли мене бачать? Що я в собі приймаю, а що не приймаю? Як почуваюсь під час процесу фотографування? Як взаємодію з результатом?
Для сеансу фототерапії важливе відчуття безпеки, тож терапевт і клієнт мають подумати про місце до сеансу. Клієнт може висловлювати побажання щодо процесу, добирати одяг, аксесуари тощо.
Після самого процесу фотографування надважлива рефлексія — який результат отримано і що робити далі?
“Кожен фототерапевт має проходити власну терапію”
психологиня
У 17 років Катерина Полякова вперше пішла на груповий психоаналіз і каже, що то було несвідомо. Але процес виявився настільки цікавим, що дівчина вирішила займатись психологією професійно. До цього вона захопилась фотографією, і тепер поєднує ці дві улюблені справи.
Фототерапія — це не лише про фотосесію. Коли ми дивимось старі фото, створюємо колажі, то теж рефлексуємо і згадуємо: якими ми були раніше, що для нас було важливо, а які ми тепер. Фототерапія — це інструмент для дослідження себе, своїх ресурсів, сильних сторін, почуттів. У підсумку ви отримуєте фотографії, які можна використовувати як “дзеркало”.
Нещодавно відбулася виставка 30 фотопортретів Катерини. Вона впевнена: коли глибше аналізуєш мистецтво, розумієш, що воно завше про людину.
Будь-яка людина, що займається творчістю, проводить терапію сама собі. Але якщо хтось хоче сходити на сеанс фототерапії і позбавитись певної психологічної проблеми, — варто розуміти, що так не буде.
Для розв’язання психологічної проблеми необхідна тривала психотерапія — зустрічі з терапевтом і розмови з ним. Фототерапія обмежена в часі, часто це — одна година. За годину можна віднайти в собі власний ресурс, подивитись на себе справжнього й рухатись далі. Але це не гарантує опрацювання травми, наприклад, чи якоїсь іншої проблеми.
Поради для фотографів-терапевтів:
- В Україні закон не зобов’язує психологів проходити власну терапію. Але Катерина впевнена: це необхідно. Тож порада номер один: мати власного терапевта-супервізора й регулярно з ним спілкуватись.
- Важливий перший контакт: як людина говорить про своє бажання до фототерапії? Які її наміри, побажання, основний запит?
- Перед фототерапією можна провести звичайну психологічну консультацію — зустріч психолога і клієнта в кабінеті чи кав’ярні. При цьому тримайте камеру поряд, щоб людина звикла до її вигляду й присутності. Важливо попередити, скільки триває фототерапія.
- У процесі підготовки до фототерапії потрібно познайомити клієнта з основними символами — камерою і простором.
- Фототерапевт не має права критикувати людину під час фототерапії. Клієнт має довіряти вам і усвідомлювати: у цьому просторі мене не критикують, а приймають таким, який я є.
- Важливо ретельно добирати місце для сеансу — це має бути простір для себе. Коли людина має дітей, чоловіків, дружин, друзів й обов’язки перед ними, вона часто не має простору для себе. Тож на час сеансу варто подбати, щоб вас ніхто не турбував.
Поради тим, хто хоче піти на фототерапію
- Будьте чесними із собою і терапевтом: чого ви насправді хотіли б від процесу і результату?
- Якщо вам складно відкриватися новим людям, пошукайте терапевта, якому ви з перших вражень довіряєте, і зустріньтеся з ним попередньо на сеансі звичайної терапії або поспілкуйтесь у першій частині фототерапії.
- Якщо є побоювання щодо неестетичності, озвучте їх.
- Залучайте творчість, добирайте одяг, приміщення.
- Не бійтесь просити в терапевта якихось порад у процесі.
З якими запитами звертались за фототерапією
Фототерапія як разовий сеанс не позбавляє проблеми та не лікує її, але є корисним, а часто й приємним методом саморефлексії.
Під час повномасштабного вторгнення до мене на фототерапію прийшла дівчина, яка евакуювалась в іншу країну через бойові дії. Темою сеансу була адаптація, пошук себе в новій країні. “Де я взагалі? Чи я в Україні, чи вже тут? Як я можу діяти тут? Чи маю я право на цю фотосесію, на рух, бачити свій ресурс, коли в моїй країні його втрачають?”
Також серед клієнтів є дівчина, яка періодично в житті хоче зупинитись й усвідомити себе, побачити себе справжню в дзеркалі.
А ще трапляються клієнти, які за допомогою фотографії хочуть відчути свою сексуальність. У цьому випадку перед сеансом фототерапії вони проводять ще й танцювальну терапію, щоб краще відчувати своє тіло.
