Українські кіномитці закликають організаторів Талліннського міжнародного кінофестивалю «Темні ночі» вилучити фільм «Глухі коханці» (Deaf Lovers) російського режисера Бориса Гуца з офіційної програми фестивалю.
На міжнародному кінофестивалі PÖFF у Таллінні заплановано показ російського фільму «Глухі коханці» (Deaf Lovers), що розповідає історію кохання української біженки та росіянина в Стамбулі на тлі війни, яку росія розгорнула в Україні. Це викликало обурення серед українських кіномитців і громадських організацій, які вважають, що фільм може бути інструментом пропаганди й виправдання дій агресора, оскільки демонструє викривлене зображення війни.
Фільм російського режисера Бориса Гуца пропонує глядачам романтизовану версію стосунків між персонажами з ворогуючих країн, що зустрілися під час повномасштабного вторгнення рф в Україну. Це, на думку представників Суспільного Мовлення та Державного агентства України з питань кіно, не враховує реалії війни, спотворюючи образи жертв і агресорів. На думку критиків, така подача може спровокувати симпатію до російської сторони та підірвати міжнародну підтримку української позиції у світовій спільноті.
Українські діячі культури вважають, що фільм подає викривлену інформацію про події в Україні, виправдовуючи дії росії, і може сприяти поширенню російської пропаганди через масову культуру. У заяві Суспільного Мовлення йдеться про те, що наратив «романтичної драми» в умовах війни стає небезпечним інструментом маніпуляції, який нівелює злочини агресора. Зокрема, сказано, що стрічка зображає російського солдата як жертву, тоді як українським військовим приписують жорстокі дії. Це, як зазначають українські продюсери та режисери, є частиною російської «м’якої сили», яка використовує художні засоби для зниження відчуття відповідальності за агресію і пропагує наратив, вигідний для кремля.
«Рефлексія в ігровій формі воєнних злочинів, вчинених росіянами в Бучі, що у контексті художнього (відтак — сформованого автором) монологу українського військового зіставляє розповіді про закатованих цивільних та репліку “війна — це бруд”, видається таким, що знецінює та позбавляє суб’єктності жертв. З урахуванням пропонованої фільмом історії любові “української дівчини та хлопця з росії”, співчуття до якого задеклароване навіть на рівні фестивального трейлера, у монолозі, де “хлопець з росії” скаржиться на втому від війни — можна вважати, що українські цивільні, вбиті конкретними російськими воєнними злочинцями, інструменталізовані до рівня тла історії передчасного примирення та ілюстрації тієї самої тези про “бруд”, що виходить за всі можливі межі навіть гнучкої етики», — йдеться в заяві Суспільного мовника.
«Рефлексія в ігровій формі воєнних злочинів, вчинених росіянами в Бучі, що у контексті художнього (відтак — сформованого автором) монологу українського військового зіставляє розповіді про закатованих цивільних та репліку “війна — це бруд”, видається таким, що знецінює та позбавляє суб’єктності жертв. З урахуванням пропонованої фільмом історії любові “української дівчини та хлопця з росії”, співчуття до якого задеклароване навіть на рівні фестивального трейлера, у монолозі, де “хлопець з росії” скаржиться на втому від війни — можна вважати, що українські цивільні, вбиті конкретними російськими воєнними злочинцями, інструменталізовані до рівня тла історії передчасного примирення та ілюстрації тієї самої тези про “бруд”, що виходить за всі можливі межі навіть гнучкої етики», — йдеться в заяві Суспільного мовника.
Українські режисери й режисерки, серед яких Тарас Томенко, Роман Бондарчук, Павло Остріков та Оксана Карпович, підтримали позицію Суспільного Мовлення, висловивши стурбованість, що фестиваль може стати майданчиком для виправдання російської агресії. Підписалися під заявою також продюсери Ольга Бесхмельниціна, Дар’я Бассель, Віталій Шереметьєв, Український Інститут та інші представники кіноспільноти.
Держкіно також закликало організаторів фестивалю з розумінням поставитися до ситуації й переглянути участь фільму російського режисера в офіційній програмі. Організатори кінофестивалю, згідно із заявою інституції, активно підтримують українських авторів через спеціальну програму Standing with Ukraine. І тому включення до програми фільму, який викликає суперечливі думки, вважають невідповідним ідеології фестивалю.
«З огляду на агресію росії проти України та численні страждання українського народу, особливо важливо забезпечити, щоб культурні платформи не ставали інструментами для фільмів, які розмивають кордони розуміння реальності українців. Ми глибоко переконані, що надання можливості демонстрації російських фільмів у сучасному контексті несе ризик пропаганди, яка виправдовує агресію може бути частиною інформаційної стратегії агресора», — зазначають у Держкіно.
Українські діячі культури апелюють до того, що світова спільнота має усвідомлювати наслідки підтримки таких наративів. Вони вважають, що спільна позиція на міжнародних фестивалях має показати підтримку демократії й прав людини, а не дозволяти спотворення історії через подібні кіноінтерпретації.
Раніше ми писали про те, як росіяни крадуть українську історію