Сергій Ліпко та Антон Тимошенко — стендап-коміки проєкту “Підпільний стендап” та сценаристи “Телебачення Торонто”. Ми запитали в них, як робити стендап в Україні, де виступати новачку, а також дізналися, чи сміється той, хто сміється останній.
Стендап в Україні зароджується, квітне чи просто існує?
Сергій Ліпко:
Як би парадоксально не звучало в умовах пандемії, але ситуація з українським стендапом досить оптимістична. Не можу сказати, що все добре, але принаймні стає краще, ніж 2–3 роки тому. З’являються нові коміки, багато хто підіймає серйозні теми, і робить це класно. З’являються нові стендап-клуби та нова аудиторія — дедалі більше людей дізнається, що таке стендап, що це круто і цікаво.
За умов пандемії український стендап “вижив” — це, звісно, дуже хороший знак. Коли під час локдауну заборонили виступати в приміщеннях, ми виступали в автокінотеатрі — на вулиці перед глядачами в автівках. І люди приходили.
Але з іншого боку, цього недостатньо. Доведеться докласти багато зусиль, щоб український стендап став популярнішим.
Заробляти лише стендапом поки не виходить. Для стабільного гідного заробітку в людини мають бути додаткові проєкти. Для розвитку українського стендапу потрібні гроші та вклад у виробництво.
Щоб краще зрозуміти ситуацію зі стендапом в Україні, раджу зазирнути на канал “Підпільний стендап” на YouTube. Кількість підписників каналу — це приблизна аудиторія нашого стендапу.
Антон Тимошенко:
В Україні стендап готується до чергового ривка, щоб стати популярним жанром. Хто першим вкладе в це більше грошей, часу та творчості, той першим збиратиме плоди. Усі хочуть заробити стендапом, але не знають як, бо не розуміють жанру. Усім продюсерам раджу спочатку походити на виступи та подивитися різні формати шоу.
Насправді вже було багато “ривків”, і ніби стендап вже мав стати комерційно успішним, але не склалося. Наразі стендап в Україні — це єдиний формат сучасного гумору та комедії, а всі інші комедійні формати, на жаль, застрягли у 2006 році.
Щороку в стендапі стає більше україномовних коміків. Дедалі частіше коміки приходять у стендап не з КВК, а з власної школи розуміння смішного. Розглядають більше глибоких тем, більше соціально-політичної сатири. Якість стендапу зростає.
З’являються нові стендап-клуби та нова аудиторія — дедалі більше людей дізнається, що таке стендап, що це круто і цікаво
Де та як вчитися мистецтва стендапу
Сергій Ліпко:
Є курси зі стендапу, зокрема, і в Україні, але я ніколи їх не відвідував — освоював це мистецтво власними силами. Для мене такі курси — це прокрастинація. Жодна теорія не замінить відчуття сцени та глядача.
Якщо хочете виступати в стендапі, немає нічого кращого, ніж виступати в стендапі. Для цього вам потрібно написати жарти (навіть необов’язково смішні), а потім знайти та зареєструватися на “Відкритий мікрофон”. Це формат, де зі стендапом може вийти кожен охочий. Виступ однієї людини триває три хвилини, участь безкоштовна.
Якщо люди сміялися — без сумніву, пишіть ще. Якщо не сміялися — проаналізуйте, чому так сталося, і, без сумніву, пишіть ще. Бути несмішним — нормально. Тим паче багато для кого виступ на “Відкритому мікрофоні” є першим досвідом. Не думайте, що всі одразу мають стріляти вдалими жартами. Виступайте, аналізуйте, пильнуйте за реакцією аудиторії, запитуйте думку інших. Стежте за професійними коміками та вивчайте, що робить їхні виступи успішними. А потім знову виступайте.
Антон Тимошенко:
Я навчився, виступаючи на відкритих мікрофонах та в невеликих стендап-клубах, потім мене помітили організатори й покликали на платну вечірку.
Зараз є чимало локальних мікрофонів, де можна пробувати свої сили, експериментувати з програмою. Є курси, де обіцяють навчити стендапу, але я вважаю, що лише власні виступи та помилки справді чогось навчають.
Для початку можна почитати книги Джуді Картер — американської комікеси. Також варто дивитися виступи інших професійних коміків — так ви почнете розуміти, який стиль вам подобається більше, де ставити акценти та як формулювати думки.
Якщо хочете виступати в стендапі, немає нічого кращого, ніж виступати в стендапі
Як придумати жарт
Сергій Ліпко:
Універсальної формули написання жартів немає. Але я раджу відштовхуватись від наступного алгоритму:
- Візьміть тему/проблему, яка вас турбує.
- Визначте вектор, у якому ви хочете її розвивати.
- Намагайтеся знайти в цій темі комічні, неординарні моменти, дійти цікавих висновків або придумати смішне розв’язання проблеми.
Як дізнатися, чи жарт смішний? Перевірити на аудиторії. Засміялися — значить, смішно, засміялися двічі — точно смішно, залишаємо жарт. Не засміялися — нічого страшного. Аналізуємо, переписуємо або просто викидаємо жарт з програми.
Антон Тимошенко:
Жарти — це творчість, важко скласти якийсь алгоритм дій. Коли часто пишеш жарти, то починаєш думати крізь призму гумору: усе піддавати сумніву та оцінці, шукати парадокси. Знайшовши, вже створюєш жарт. Іноді можна просто сказати правду — і люди сміються.
Найважче у написанні жартів — спостережливість і вміння абстрагуватися від неприємної ситуації, побачити весь масштаб. Люблю слова Чарлі Чапліна: “Життя здається трагедією, якщо знімати його крупним планом. Але на загальному плану це, звичайно, комедія”.
Коли часто пишеш жарти, то починаєш думати крізь призму гумору: усе піддавати сумніву та оцінці, шукати парадокси
Жартувати про війну та інші складні теми — це нормально?
Сергій Ліпко:
Не буває поганих тем, бувають погані жарти на тему. На серйозні теми значно складніше писати смішні та вдалі жарти. Якщо хочеться зачепити, наприклад, тему війни, потрібно бути дуже професійним коміком, мати більше навичок стендапу та ширший інструментарій. Такі жарти вимагають ґрунтовного аналізу та підготовки.
Тут дуже тонка межа: непрофесійні жарти на серйозні теми можуть здаватися глядачеві глузуванням із забороненого, і це матиме поганий вигляд. Тому перш ніж зачіпати теми, про які жартувати не прийнято, зважте свої сили. Якщо ви відчуваєте, що не готові жартувати, краще не жартувати. Але пам’ятайте: на будь-яку тему можна написати смішні та вдалі жарти.
Антон Тимошенко:
Усі жарти допустимі, але треба вибирати для них правильний час та місце. Цим і вирізняється хороший комік — він вдало володіє контекстом. На мій погляд, лише свобода приносить розвиток, а невдалі жарти, як правило, самі відмирають. Це природний процес. Україні дуже сильно не вистачає іронії. Якби її можна було закупити, я б виділив на іронію половину нашого бюджету.
Не буває поганих тем, бувають погані жарти на тему
Стендап як інструмент розв’язання глобальних проблем
Сергій Ліпко:
Стендап — дуже потужний інструмент, який може посприяти розв’язанню навіть глобальних проблем. Про проблеми значно приємніше слухати в гумористичному контексті. За допомогою гумору можна піднімати серйозні теми, проводити жартівливі алегорії, водночас охоплюючи важливі речі.
Але тут все залежить від двох факторів: рівня розвиненості індустрії в країні та авторитету конкретного коміка. Якщо в людини вже є аудиторія, вона має вплив і при цьому грамотно обговорює серйозні теми у своєму стендапі, то це може щось змінити. Сама індустрія в Україні наразі розвинена не настільки добре, тому стендап тут не має масового впливу.
Антон Тимошенко:
Стендап робить акценти, які можуть стимулювати людей до дії. Слова самі собою нічого не вирішують, але рідко хтось щось робить мовчки. Гумор справді може вплинути на людей — варто згадати хоча б нашого президента. Колись писав про це цілий диплом: “Гумор як інструмент актуалізації політичного дискурсу”. Хто ж знав, як я вгадав тоді.