У Києві відкрили 54-ту бронзову мініскульптуру культурно-історичного проєкту «Шукай!» Юлії Бевзенко. Її присвятили Броніславі Ніжинській — хореографці, яка заснувала в Києві «Школу руху», розробляла власну авангардну хореографічну мову та виховала цілу плеяду артистів, зокрема Сержа Лифаря.
Броніславу Ніжинську називають однією з найвпливовіших хореографок XX століття. Її київський період пов’язаний із заснуванням «Школи руху» у 1919 році. Саме там вона працювала над власним підходом до хореографії.
На початку XX століття балетний канон значною мірою формувала імперська російська традиція, а професія хореографа залишалася переважно чоловічою. Ніжинська працювала над власним методом і вважала, що танцівника потрібно не лише навчати відтворювати задану форму, а й розвивати в ньому здатність мислити й творити. Вона створила власний метод, започаткувала модерну традицію у світовому балеті та проклала іншим жінкам шлях у хореографію.
«Україні потрібні такі героїні. Ніжинська — приклад української мисткині світового масштабу, яка не намагалася вмістити себе в готову рамку. Мені близькі її безкомпромісність і автентичність, сміливість створити власний балет і йти за своєю цікавістю та пристрастю навіть тоді, коли це означало сперечатися з каноном. Вона сама виборювала місце у професії, де жінкам його майже не залишали», — говорить авторка проєкту «Шукай!» Юлія Бевзенко.
Мініскульптуру також присвятили сучасним митцям, які продовжують працювати під час війни та долають успадковані канони. Меценаткою скульптури стала Ольга Морозенко — художня керівниця Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної, засновниця балетного простору «Балеруша» та солістка Національної опери України у 2004–2016 роках.
«Століття тому Броніслава творила всупереч війні, бо була переконана: культура є життєво потрібною опорою суспільства. Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо цю істину. Повернути Ніжинську додому, в Київ, — це ще один акт деколонізації нашої культурної спадщини та водночас визнання внеску видатної хореографки в українську, а згодом і у світову культуру», — зазначає Ольга Морозенко.
Броніслава Ніжинська прожила в Києві сім років — із 1915-го до 1921-го. За цей час вона створила трупу та школу й сформувалася як хореографка модерну. Цей період припав на революцію та визвольні змагання. Ніжинська була частиною спільноти митців, які продовжували працювати попри нестачу їжі та бойові дії. У цей час влада в Києві змінювалася десятки разів. Ніжинська часто бачила Київ у снах. Під час еміграції вона продовжувала працювати з танцівниками, художниками та музикантами, з якими вперше зустрілася саме в Києві.
Про київський період Ніжинської розповіла Лінн Ґарафола — американська історикиня, яка присвятила хореографці свою книгу.
«Броніслава Ніжинська прожила в Києві лише сім років, з 1915 по 1921 рік, але за цей час вона не тільки створила трупу та школу, а й сформувалася як видатна хореографка модерну. У період потужного культурного піднесення під час революції та визвольних змагань вона належала до спільноти митців, які, потерпаючи від нестачі їжі, продовжували творити мистецтво навіть тоді, коли довкола вибухали снаряди, а влада в Києві змінювалася десятки разів. Ніжинська щиро любила це місто, часто бачила його у снах, а перебуваючи в еміграції, плідно працювала з танцівниками, художниками та музикантами, з якими вперше зустрілася саме тут. Сподіваюся, що дивовижне життя Ніжинської продовжуватиме надихати молоде покоління українських артистів балету», — написала Лінн Ґарафола.
Мініскульптуру створив скульптор Юрій Белявський. Її встановили на вулиці Лисенка, 5 — на фасаді будівлі Національної опери України, під вікнами репетиційної зали.
Для мініскульптури також визначили прикмету: «До Ніжинської торкнись, вільно рухатись навчись».
Раніше ми писали, що в Києві з’явилася нова мініскульптура проєкту «Шукай!»