Музей Великої війни у французькому регіоні Мо разом з агентством BBDO Paris представив кампанію «Зламані душі», яка через змінені архівні портрети показує психологічні травми солдатів Першої світової війни.
Кампанія має на меті нагадати, що війна залишає не лише фізичні рани. Багато психологічних травм залишаються непомітними — їх часто довго ігнорують або не до кінця розуміють. Саме на таких наслідках війни зосереджується ініціатива музею. Її автори наголошують: хоча бойові дії Першої світової завершилися понад століття тому, для багатьох солдатів війна фактично продовжувалась у їхній свідомості. Кампанія також зіставляє історичний досвід із сучасними проблемами психічного здоров’я, пише CREAPILLS.
Для кампанії створили три візуальні роботи з використанням архівних фотографій солдатів, які страждали від психічних розладів після війни. Автори свідомо відмовилися від цифрового редагування чи використання штучного інтелекту. Натомість зображення фізично змінювали — навмисно пошкоджували та піддавали різним реальним впливам.
Першу роботу створили з 1916 однакових відбитків портрета солдата. Усі зображення вирізали, наклали одне на одне та сформували з них об’ємну структуру у вигляді траншеї. Ця інсталяція символізує ідею, що солдат може повернутися з фронту живим, але частина його особистості залишається на полі бою.
У другій роботі портрет протягом 24 годин піддавали впливу 823 крапель розчинника. Ця кількість відсилає до одного дня бомбардувань під час битви на Соммі. Поступове розчинення зображення має передати психологічне виснаження та руйнування, які переживали солдати під час бойових дій.
Третій портрет автори закопали на кілька днів у багнюці траншеї на Соммі. Час перебування в землі відповідає середній тривалості перебування солдатів на передовій перед ротацією.
Зображення було надруковане на папері, чутливому до середовища, тому після вилучення воно зберегло фізичні сліди контакту з землею та вологою.
Усі три роботи супроводжує короткий підпис: «Ніколи не забуваймо тих, хто ніколи не зміг забути».
Кампанія також містить серію коротких документальних фільмів, які поширюють онлайн. Кожен з них розповідає про долю окремого солдата та психологічні наслідки війни. Один із фільмів присвячено історії Антельма Манжена — солдата, якого після війни знайшли з амнезією. Через втрату пам’яті його довгий час називали «живим невідомим солдатом». Інший епізод розповідає про військового, який після бомбардування отримав важкі неврологічні порушення. Цей випадок демонструє, як психологічні травми війни можуть поєднуватися з тривалими фізичними ушкодженнями. Ще один фільм звертається до постаті німецького письменника Ернста Юнгера, автора книги «У сталевих грозах». Через його тексти автори досліджують, чи може література допомогти людині психологічно пережити досвід війни.
Кампанію розмістили на міських рекламних носіях у Марн-ла-Валле, а також у медіа та на цифрових платформах музею. Ініціатори кампанії наголошують: її мета — нагадати, що деякі битви для людини тривають значно довше, ніж сама війна.