За даними Google, визначення “світчер” з’явилося на початку 2000-х років і спочатку вважалося субкультурою виключно для молоді. У той час люди почали розуміти, що присвячувати своє життя єдиній професії необов’язково, але їхні дії були доволі хаотичними.
Наступні 10 років роботодавці остерігалися брати на роботу працівників, які постійно експериментували зі сферами. Але із часом світчери почали серйозніше ставитися до роботи та обов’язків. Зараз це вже не просто люди, які змінюють роботу, а працівники з досвідом понад 5 років у певній сфері та з бажанням спробувати себе в новій ніші.
Ми запросили до розмови чотирьох світчерів і поговорили про їхній вибір змінити роботу. Розповідаємо, чого потрібно очікувати, які переваги такого досвіду та які складнощі можуть виникати, а також робимо висновки на основі думок наших співрозмовників.
Петро Іщенко:
Світчер — це людина, що кардинально змінила сферу своєї діяльності. Я вважаю, що можу асоціювати себе із цим визначенням, оскільки в певний період пішов зі своєї зони комфорту, щоб опанувати невідому професію.
Перед зміною роботи я був управляючим тату-студії та одним з організаторів фестивалю Tattoo Collection. Прийшов у цю сферу через інтерес: я не мав досвіду в татуюванні, тому всього навчався в процесі.
За 9 років моєї діяльності ми відкрили дві студії, зібрали класну команду, регулярно отримували фінансовий результат. Щодо фестивалю, то я зростав разом з ним, адже на першому заході, який я організував, було залучено 50 майстрів, а на останніх — 300-400. Хочу наголосити, що в мене була команда, яка розв’язувала безліч питань, але сам я мав відповідати за весь нетворкінг і генерацію нових ідей для розвитку.
Причина зміни професії
Я справді вважаю, що за 9 років досяг хорошого результату у сфері тату, у цій ніші до мене вже прислухалися. Але якоїсь миті я почав моделювати наявні перспективи розвитку й чесно зізнався собі, що переріс організацію фестивалів і керівництво студією. Хотілося докорінно все змінити.
На той час мені було 38 років, і цей період став дуже непростим. Є велика різниця між тим, коли працівник звільняється й шукає нову компанію, та ситуацією, коли людина починає з нуля та змінює вектор руху. Скажу чесно: я планував вихід зі сфери зовсім інакше. Коли звільнився, то 2-3 місяці сидів удома, дивився серіали, відпочивав і не розумів, чим зайнятися. Усе це занурювало в апатичний стан. Плану дій не було, тому вирішив інвестувати останні заощадження у своє навчання й подивитися, що з цього вийде.
Коли ви починаєте з нуля, то потрібно себе запитати: “Чим я хочу займатися? Що мені подобається? У яку сферу тягне?”
Саме так я й зробив. Дослідження своїх інтересів привело мене на курси з вивчення різних каналів digital-маркетингу, які тривали два місяці.
Пам’ятаю, що на курсі був захист фінальної роботи. Мій друг саме відкривав кав’ярню і, знаючи про моє навчання, запропонував розробити маркетингову стратегію для його бізнесу. Проєкт тоді не мав сайту і сторінок у соцмережах, тож я створив стратегію, захистив її та розпочав утілювати. Цей досвід був класним, але дав розуміння, що мені потрібна інша діяльність. Тож я продовжив пошук і з часом зацікавився SEO-оптимізацією.
Коли визначився з напрямом для розвитку, то багато навчався в різних профільних школах. Зізнаюся, цей процес не був для мене легким. Часто просив проходити уроки по декілька разів, адже знав, якого результату хочу досягти, і свою мотивацію.
Чому саме ця сфера?
Сфера SEO-оптимізації ніколи не стоїть на одному місці. Тут неможливо один раз вивчитися, стати хорошим спеціалістом і працювати 10 років на основі отриманих знань. Через часті зміни в роботі Google я відчуваю динаміку й необхідність безупинно розвиватися.
Потрібно навчатися завжди: читати профільних спеціалістів, медіа, статті, дивитися YouTube канали, стежити за конкурентами.
Які були страхи?
Є стереотип, що людей старшого віку складніше навчати, тому мій основний страх пов’язаний з ейджизмом. На жаль, ейджизм справді траплявся на співбесідах: я бачив, як між мною та молодшою людиною обирали її, хоча досвід і компетенції у нас ідентичні. Але я все розумів і продовжував шукати, надсилати резюме, щодня читати, намагався поліпшити навички. Можна назвати цей етап “Період розчарування”, і я вважаю, що до нього також потрібно готуватися всім, хто починає спочатку. Раджу попри всі сумніви, які точно виникатимуть, просто продовжувати, а всі страхи згодом згаснуть.
Після низки невдалих спроб одна агенція запропонувала мені випробувальний термін за дуже низьку оплату. Було зрозуміло, що це не ринкова вартість, але я знав, що потрібно закріпитися в будь-якій компанії для отримання практичного досвіду.
Мій знайомий сказав: “Щоб досягти високого рівня знань, досвіду та оплати, ти повинен невпинно працювати мінімум три роки”.
Я до цього був готовий, тому почав працювати. Через 6 місяців світ дізнався про COVID-19, і компанія вимушено скоротила свій штат, зокрема й мене. Але саме в той період я отримав повідомлення на LinkedIn з пропозицією роботи в продуктовій IT-компанії, у якій працюю та зростаю донині.
Що потрібно врахувати людям, які розпочинають з нуля?
01.
Недостатньо закінчити профільні курси, навчатися потрібно перманентно. Упродовж курсів я підписувався на відповідні телеграм-канали й уважно читав там усю інформацію. Також дивився багато відео на YouTube на тему SEO, стежив за аналітичними матеріалами на сайтах і загалом приділяв увагу самонавчанню.
02.
Що швидше ви зміните вектор, то раніше з’явиться результат. Пам’ятаю, як під час попередньої роботи в мене виникали думки про зміну сфери діяльності, але я перебував у зоні свого комфорту, тому проігнорував інтуїцію. Іронія в тому, що подібні роздуми завжди повертаються, і щоразу виправдань стає все менше. Тому не зволікайте й не бійтеся. Якщо відчуваєте це бажання десь усередині, то воно вже вас не залишить.
У воєнний час люди змінюють професії вимушено, і психіка це сприймає складніше. Але спробуйте налаштуватися на бажаний результат і не чекати кращого моменту. Якщо всі базові потреби закриті, то починайте прямо зараз — ідеального моменту не буде.
03.
Навчання повинно бути дисциплінованим. Спробуйте знайти людину, яка також розвивається у цікавій для вас сфері, і станьте мотиваторами одне для одного. Можна навіть влаштовувати змагання на перевірку засвоєння матеріалу, придумувати заохочувальні подарунки. Варіантів є безліч, але головне завданя — навчитися організовувати себе щодня.
04.
Вибрати новий вектор для розвитку ліпше заздалегідь. Проведіть власне дослідження щодо наявних на ринку вакансій: перегляньте сайти для пошуку роботи, прочитайте, які навички потрібні в кожній ніші та з’ясуйте, до чого у вас є інтерес.
Зараз складний період, розпочати навчання в паніці здається неможливим. Але цей етап мине, а реальність залишиться такою, яка є.
Висновок
Для мене світчинг є класним досвідом, який дає можливість не вигоряти через незмінні робочі процеси. Завдяки йому можна дізнатися більше про сферу, познайомитися з професіоналами з різних ніш, спробувати себе в різних професійних ролях. Мій досвід надихнув деяких знайомих старше 30 років також змінити діяльність та розпочати з нуля. Тобто це, однозначно, не так страшно, як може здатися спочатку. Поставтесь до цього як до дослідження, будьте рішучими, вірте в себе, а результат точно буде.
Анастасія Косточко:
Мені не дуже подобається мати певні ярлики, але моя історія повністю відповідає опису такого сучасного напряму, як світчер. У загальних рисах це людина, що вирішує змінити свою професійну роль, попри досягнення в попередній. До речі, часто ці дві професії кардинально відрізняються: працівники йдуть з технічних професій у творчі сфери й навпаки. Це про рух, навчання та бажання спробувати себе в іншій ролі.
Я присвятила 7 років роботі на телеканалах України, створюючи проєкти на посаді лінійного продюсера та пошуковика локацій. Але звісно, розпочинала шлях з адміністративних обов’язків і лише з досвідом зросла до своєї посади. Останнє місце роботи було присвячене зйомкам шоу про подорожі, де я була відповідальна за сценарії і теми для ефірів. Наші результати надихали мене навіть у момент звільнення — це була динамічна робота, у якій хотілося розвиватися.
Причина зміни професії
Попри моє бажання навчатися та просуватися в посадах далі — це вже було неможливо, оскільки професія телевізійниці потребує залученості 24/7 й більше нічого. Тобто я виконувала схожі процеси деякий час — і всі були задоволені, ніхто не потребував якихось змін і зростанння. Мене це не влаштовувало, тому, всупереч страху залишати “тепле” місце та йти у невідоме, я це зробила й розпочала пошук нової ніші.
Коли людина шукає нову сферу, то дуже допомагає знання своїх наявних навичок і можливість не одразу робити вибір, а якийсь час експериментувати з нішами. Наприклад, мені знадобилося 2 роки, щоб зрозуміти, куди хочу спрямувати свої ресурси, і обрати напрям проджект-менеджменту.
Чому саме ця сфера?
Вона змогла закрити всі мої потреби, які не могла розв’язати попередня робота. Зараз для досягнення хоча б якогось результату я повинна вивчати різну інформацію, стежити за новинним інфопростором, знати актуальні пріоритети компанії.
У ніші project management працівник не може зупинитися в розвитку, оскільки це дорівнює кнопці “стоп” для всієї його кар’єри.
Які були страхи?
Пам’ятаю, як одразу після звільнення не бачила шляхів для свого розвитку. Я так довго жила однією сферою, що встигла замилити око й не розуміла, куди можна піти працювати. Потім просто почала шукати: переглядала сайти з вакансіями, спостерігала, чим займаються інші люди. На цьому етапі з’явилися думки та страх, що нічого не вийде й потрібна я лише у телевізійній сфері.
Наші страхи перед змінами є захисним механізмом психіки. Тому розмовляйте із собою чесно та не занурюйтеся в думки, що руйнують віру в себе.
Прожити все життя у стабільності — це дуже безпечно, а зміни є стресом. Але якщо нагадувати собі, заради чого розпочали цей шлях, то його легше пройти.
Що потрібно врахувати людям, які розпочинають з нуля?
01.
Легко не буде. Кожній людині потрібен період на адаптацію у новій професії. Часто на це потрібен рік або й трохи більше. Найімовірніше, у перші місяці ви почуватиметесь невпевнено та будете порівнювати себе з іншими, що є помилкою. Ви вже молодець, адже розпочали зміни.
02.
Потрібно просити про допомогу. Знаходьте в соціальних мережах людей, що досягли результату у професії, яка вас цікавить, та просіть стати вашим ментором. Розумію, що подібні діалоги незручні, але не бійтеся запитати про таку можливість та дізнатися інформацію.
03.
Якщо дії хаотичні, то й результат буде відповідним. Після того, як я визначилася зі сферою, мені допоміг план дій. Він містив наявні ресурси (скільки грошей можу вкласти в навчання, чи є у цій ніші безплатні курси та уроки), що мені потрібно зробити (які мови підтягнути та навички здобути) і дедлайн.
Висновок
Щиро вважаю, що світчинг потрібен кожній людині. Ми всі ставимося до змін з обережністю, але їх неможливо уникнути. Світ нестабільний, наші потреби зростають, і часто новий досвід потрібен просто для виживання. Світчери мають гнучку психіку, швидко ловлять хвилю змін і в результаті — знаходять баланс у нових сферах, що допомагає жити наповнено. Досвід змін однозначно є позитивним: він нелегкий, одразу все не вдасться, але із часом ви подякуєте собі за сміливість.
Ганна Кривко:
Довгий час я ніяк не розуміла термін “світчер” і тим паче не відносила себе до цієї категорії. Мені здавалося, що це про людей, які змінили роботу на сферу IT, тобто на щось більш серйозне, ніж у мене. Але згодом, коли я аналізувала свій перехід, то зрозуміла хибність попередніх думок, і що моя історія також цілком відповідає цьому напряму.
Я працювала дитячим нейропсихологом, педагогом і логопедом протягом 6 років. Місця роботи були різні: від центрів розвитку до психоневрологічної клініки. Щодня до мене приходили діти з аутизмом, ДЦП, синдромом Дауна, і я допомагала їм та їхнім батькам в адаптації. Це сфера, яка дуже захоплює. Мені було цікаво спостерігати за розвитком дітей, вивчати нейронауку та психіку.
У 2017 році ми з колегами відкрили свій центр. І на момент, коли я вирішила піти, всі наші показники зростали. Кожен з нас працював за насиченим графіком, ми мали можливість дарувати консультації тим, хто не має фінансів, і здавалося, що йти на такому етапі дуже нелогічно, але я ухвалила інше рішення.
Причина зміни професії
Хоча я щиро любила свою роботу, іноді вона виснажувала до такої міри, що я могла злягти на тиждень без сил. Бути постійно в цій сфері вже здавалося мені неможливим, тому я почала шукати місце, у якому зможу перемкнутися та відпочити. Саме так почала цікавитися фотографією на любительському рівні: просто робила знімки на телефон усього, що мене надихає. Це було хобі — про те, щоб заробляти фотографією, навіть не думала.
У 2020 році почалася пандемія. Наш центр закрили на карантин і працювати з дітьми не було можливості, оскільки з їхніми особливостями це недопустимо. Тоді в мене з’явився час практикувати навички фотографії, тож зйомки супроводжували мене щодня. Після завершення карантину до мене прийшло розуміння, що повертатися в попередню сферу я більше не хочу.
Чому саме ця сфера?
Фотографія дала мені бажання жити й творити, вона заповнила порожнечу, і я ще ніколи не відчувала втому від процесу творчості. Навіть зараз, коли я була змушена мігрувати через війну, саме фотозйомка рятує мою психіку. Коли я виходжу на вулицю, намагаюся знайти та зафіксувати естетичні будівлі, гарні промінці сонця та усміхнених людей.
Які були страхи?
Я відчувала страх невідомого, боялась, що нічого не вдасться. У певний момент думала, що мої роботи нікому не потрібні, адже навкруги багато фотографів, у сфері висока конкуренція, тож навіщо тут ще і я. Можливо, було б легше, якби я запропонувала свої послуги агенції чи журналу та співпрацювала з ними, але все-таки шлях фрилансу був мені ближчий.
Мій універсальний спосіб боротьби зі страхами — це дія. Я просто роблю, йду в цю невідомість та не зупиняюся.
Робити потрібно навіть тоді, коли дуже страшно, навіть якщо не знаєш, що з цього вийде. Інший спосіб мені невідомий.
До речі, спочатку я навчалася лише інтуїтивно. Просто ходила вулицями, фотографувала, натискала різні кнопки камери, дивилася на результат — і так багато разів. Потім слухала лекції, читала статті й уже на основі знань пробувала змінювати налаштування. А курси почала відвідувати тоді, коли на глибинному рівні зрозуміла, що хочу зробити фотозйомку своїм заробітком. Ринок фото був мені ще мало знайомий, тому перші заняття були низької якості. Лише з досвідом я почала відчувати, до кого варто йти вчитися.
Що потрібно врахувати людям, які розпочинають з нуля?
01.
Перш ніж іти з роботи, потрібно сформувати фінансову подушку. Ви не знаєте, через який термін почнете заробляти в новій сфері. Якщо не буде грошей, то є вірогідність хаотичних і швидких рішень, що точно не приведе вас у потрібну точку.
02.
Страх потрібно прибрати. Ви завжди можете повернутися в попередню сферу. А от спробувати щось нове — це неоціненний досвід, який допоможе краще пізнати себе.
03.
Вас зрозуміють не всі. Краще мінімізуйте спілкування з тими, хто скаже: “Що ти собі надумав/-ла? Змінювати роботу в 30/50 років?”. Попередьте близьких заздалегідь, поясніть їм ситуацію та свої почуття, проведіть чесну бесіду.
04.
Вас може спіткати невдача. Це не погано, але потрібно прийняти факт, що ви можете помилитися та зрозуміти, що нова ніша не для вас. Або результати не задовольнятимуть, а робити більше не буде мотивації.
Потрібно бути дорослою і самостійною людиною, яка готова нести відповідальність за свій вибір.
Висновок
Світчинг дає можливість виправити свої помилки, а це класно. Часто перша професія є не тою, яку людина справді хотіла вибрати. Не мучитися ж їй тепер через це все життя. Але потрібно бути обережним, бо можна постійно змінювати роботу і зрештою так себе й не знайти. У постійному пошуку є ризик бути поверховим спеціалістом у багатьох нішах, але на професійному рівні не володіти жодними навичками. Щоб цього уникнути, потрібно розуміти свою життєву мотивацію, мати самоорганізацію та внутрішні прагнення.
Аліна Рудюк:
Світчерами називають людей, що змінюють сферу діяльності та стикаються з викликами за власним бажанням, а не через вимушені обставини. Я відчуваю себе світчером не лише за класичним визначенням, а ще й за форматом професійної реалізації. Тобто я змінила нішу для розвитку та пішла з офісу на фриланс. У моменті здавалося, що я справді розпочинаю все з нуля, адже досвіду роботи на себе не було та й про обрану сферу я майже нічого не знала.
Зараз я знаю, що попередній досвід нікуди не зникає і стає міцною опорою у процесі нового становлення. Наші якості, характер, навички комунікації — все це дуже потрібні в будь-якій роботі soft skills. Одним з головних завдань світчера є набуття саме hard skills. Але вони не мають цінності без сильної особистості людини.
Понад 13 років я працювала маркетологинею в міжнародних компаніях. Мені подобалася ця сфера через свою швидкість, у якій не було часу на нудьгу. Компанії діяли досить агресивно, щоб утримувати свою частку на ринку, а кожні декілька місяців були запуски нових продуктів, ребрендинги та цінові зміни. Працювати в такому темпі цікаво, але дуже виснажливо.
Причина зміни професії
Був кінець робочого дня, і я просто відчула – настав час щось змінювати. У мене тоді було багато думок у голові: я не знала, куди хочу піти, але вже почала бажати змін. Пам’ятаю цей момент, коли процес розпочався. свідомість постійно змушувала мене повертатися до цих думок, я не змогла їм суперечити та звільнилася в невідомість.
Потім почалися пошуки. Я точно знала, що хочу працювати з людьми, допомагати їм і бути корисною. У випадковій розмові (яку я вважаю знаковою) мені дали контакти академії коучингу, куди я і пішла навчатися. Відверто кажучи, я не думала, що мені доведеться зіткнутися з такою кількістю страхів, сумнівів і внутрішніх спротивів. Але повертатися до минулої роботи не хотілося, тому продовжувала навчатися попри ці складнощі.
Чому саме ця сфера?
Спочатку я знала лише те, чого я точно не хочу робити – знову брати участь у шаленій гонитві. Допомога людям і відсутність робочого неврозу були двома орієнтирами, які я мала. Потім просто навчалася на курсах коучингу, тому що вони відповідали двом попереднім критеріям. А коли закінчила навчання, мене запросили залишитися й попрацювати кураторкою.
Усе відбулося дуже знаково, хоча і складно, оскільки зміни – це завжди про стрес і потрібно вміти підтримувати себе в такі моменти. За рік я вже стала тренеркою навчальних програм у цьому ж центрі, паралельно розвиваючи особистий бренд у соціальних мережах. Зараз працюю коучем, тренеркою з soft skills та консультанткою з розвитку лідерських якостей. Клієнти знаходять мене за рекомендаціями, і я дуже щаслива, що можу приносити користь іншим людям, зберігаючи водночас свій внутрішній баланс.
Які були страхи?
Я проживала справжню лотерею: новий день – новий страх. Боялася, що про мене скажуть знайомі, чи не помилилася з вибором сфери, що робити в разі невдачі та якщо закінчаться гроші. Це все йшло по колу і без кінця. Але я не мала вибору: повернутися було особистим програшем, тому просто продовжувала.
У моєму випадку частина страхів справді справдилася, але це не завадило досягти високого результату.
Що потрібно врахувати людям, які розпочинають з нуля?
01.
Ваше рішення можуть засудити. Мене постійно запитували, для чого змінювати стабільну зарплату на химерну свободу, піддавали сумнівам моє рішення та намагалися відмовити. Просто раджу мінімізувати спілкування з такими людьми та дослухатися до себе.
02.
Заробіток буде не одразу, а ось витрати – так. Перші 6 місяців я тільки витрачала, тому що приділяла весь вільний час навчанню й відволікатися на роботу “заради грошей” не хотілося. Коли вирішите звільнитися, то порахуйте, скільки грошей потрібно інвестувати в навчання, й упевніться, що маєте ці гроші.
03.
Не всі курси дають знання. Уважно обирайте школу для навчання: через рекомендації знайомих, відгуки в інтернеті, їхні соціальні мережі дізнайтеся, чи є у них на заняттях практична частина, ознайомтеся з діяльністю викладачів.
04.
Швидкого результату не буде. Якщо ви працювали в попередній сфері 5 років і вимагаєте від себе схожих досягнень у новій ніші через місяць роботи, то це лише зламає вас. Краще більше спілкуйтеся, запитуйте, відвідуйте тематичні заходи, формуйте нове оточення, просіть про допомогу та розвивайте особистий бренд.
Висновок
На мою думку, світчинг у 21-му столітті є невід’ємною складовою професійного розвитку. Ми вже пройшли класичний формат: школа – університет – 50 років роботи в одній компанії – пенсія. Я справді думаю, що сучасне покоління інше, й ми просто так не зможемо. Багато міжнародних компаній позитивно ставляться до світчерів, оскільки, зазвичай, це люди із широким кругозором та креативним мисленням, навичками самоорганізації та вмінням виходити зі своїх меж. Для бізнесу – це як знайти золоте джерело, адже всі потребують нових і сміливих рішень.