Найбільший у Німеччині та загалом у Європі книжковий ярмарок — Франкфуртський. Щороку він збирає видавців, авторів, перекладачів, бібліотекарів, ілюстраторів та інших людей, які причетні до книжкового ринку. У 2020 році ярмарок відбувся у віртуальному форматі.
У межах програми мобільності Illuminate Український інститут організував для художників-ілюстраторів програму участі в майстер-класах та фахових дискусіях, де обговорювали теми сторітелінгу, ліцензування для видавців, авторського права, дитячого контенту, нової ролі книжки у 21 столітті тощо. Назва програми походить від латинського слова illumino, що нагадує про оздоблення рукописних книжок ілюстрованими композиціями, так званими illuminated manuscripts.
Ми поспілкувалися з ілюстраторками-учасницями, щоб дізнатися, як пройшов фестиваль, для чого брати участь у міжнародних обмінах, як ілюстратору працювати з іноземною аудиторією. Також розпитали, як книжкові ілюстрації допомагають розповідати про Україну світові.
Займається ілюстрацією 6 років. Працює у різних стилях, але найближче до серця — книжкове оформлення.
Малює ілюстрації 9 років. Здебільшого працює над ілюструванням книжок. Підходи варіюються залежно від конкретних завдань та настрою твору.
Займається ілюстрацією 4 роки. Працює переважно з книжковою ілюстрацією.
Займається ілюстрацією 8 років. За освітою — художник-графік, любить поєднувати класичні графічні техніки із цифровими. Цікавиться анімаційними експериментами.
Займається ілюстрацією 10 років. Працювала графічною дизайнеркою, розробляла дизайн етикеток, паковань. Останні 3 роки ілюструвала дитячі книжки та розробляла обкладинки.
Займається ілюстрацією 10 років. Працювала графічною дизайнеркою, розробляла дизайн етикеток, паковань. Останні 3 роки ілюструвала дитячі книжки та розробляла обкладинки.
Займається ілюстрацією 8 років. За освітою — художник-графік, любить поєднувати класичні графічні техніки із цифровими. Цікавиться анімаційними експериментами.
Займається ілюстрацією 4 роки. Працює переважно з книжковою ілюстрацією.
Розкажіть про свою участь у Франкфуртському ярмарку
Романа Рубан:
Завдяки онлайн-формату вдалося послухати цікавих спікерів, їхні думки про майбутнє видавничої сфери в нових умовах, які диктує епідемія. Також я дізналась про цікаві кейси зі сторітелінгу та як залучати читачів. Помітила для себе цікаві малі видавництва, про які раніше не чула, але з якими було б цікаво попрацювати в майбутньому. А ще зрозуміла, що боюся онлайн-зустрічей із видавцями й зовсім не готова до них. Це тому, що велика частина моїх проєктів містить тактильні “фішки” — і як не крути, я не в змозі донести їх по той бік екрана.
Участь у ярмарку допомогла мені відчути себе в активному професійному середовищі, навіть на відстані
Поліна Дорошенко:
Участь у ярмарку допомогла мені відчути себе в активному професійному середовищі, навіть на відстані. Особливо зараз, коли бракує спілкування й звичного ритму, такі зустрічі налаштовують бути вдвічі уважнішими до того, що ти робиш і як. У таких професійних обмінах варто брати участь хоча б для розширення власних, творчих і не тільки, кордонів, які ми самі собі створюємо та до яких із часом звикаємо. А міжнародний контекст, як на мене, допомагає ставити правильні запитання та бачити швидкість змін, різносторонність підходів.
Оксана Драчковська:
Коли я дізналася, що наша участь у Франкфуртському ярмарку буде онлайн, трохи засумувала. Одна справа — поїхати в інше місто, наповнене книжками з усього світу, і зовсім інша — сидіти вдома за комп’ютером. Тому я не очікувала нічого особливого від цієї онлайн-події.
Три дні я переглядала контакти видавництв з усього світу, слухала різні конференції. Відкрила для себе, що світ зближується, хоч і віртуально. Мене надихнула й зарядила така атмосфера, адже кожен зі спікерів намагався шукати плюси формату й триматися позитивно, трансформуючи ситуацію у простір для нових відкриттів.
Майбутнє — за міждисциплінарними проєктами та ідеями. Бути просто хорошим ілюстратором уже замало — потрібно викопувати із себе свіжі погляди, не боятися бути інакшими
Після участі в онлайн-ярмарку я зрозуміла, що світ потребує нових ідей, рішень, і саме така невизначеність є найкращим підґрунтям для митців. Усе більше стираються кордони між дисциплінами, тому обмежуватися лише своєю сферою стає нецікаво. Майбутнє — за міждисциплінарними проєктами та ідеями. Бути просто хорошим ілюстратором уже замало — потрібно викопувати із себе свіжі погляди, не боятися бути інакшими.
Катерина Дідик:
Онлайн-формат був незвичним, він забрав можливість походити поміж стендами, погортати книжки. З іншого боку, це дало змогу взяти участь більшій кількості людей зі всього світу. Також в умовах пандемії фокус явно змістився на необхідність цифрових медіапослуг.
Особисто мені здається, що замінити атмосферу фізичного ярмарку складно. Хочеться сподіватись таки на офлайн-формат наступного року. Протягом ярмарку я обмінялася контактами із цікавими видавцями і сподіваюсь на подальшу співпрацю.
Такі події дають можливість зрозуміти, де наразі перебуваєш ти і твоя творчість, куди рухатись далі та які вміння опановувати
Тетяна Загачевська-Цюпка:
Онлайн-формат Франкфуртського книжкового ярмарку — це новий досвід для мене. Участь у такому заході дала можливість побувати на цікавих зустрічах, послухати фахівців книжкової галузі, а також зрозуміти, як правильно комунікувати та просувати себе як ілюстратора.
Такі події дають можливість зрозуміти, де наразі перебуваєш ти і твоя творчість, куди рухатись далі та які вміння опановувати.
Чому ілюстраторам з України варто брати участь в міжнародних обмінах?
Романа Рубан:
Ілюстраторів, які хочуть глибше зануритись у сферу, побачити свій рівень дещо збоку, вихід за кордон у будь-якому доступному форматі може істотно підштовхнути до пошуку свого вектора, голосу. Інколи треба виходити з локальної бульбашки, де всі ілюстратори та видавці — твої добрі друзі та знайомі. Тут ми всі робимо одну справу, а тому підтримуємо одне одного.
Поглянувши на закордонних колег та на себе поруч з ними, можна побачити, у чому є прогалини, чого потрібно повчитися. Або ж, навпаки, зрозуміти свої сильні сторони та активніше їх використовувати. А ще вихід за кордон допомагає зробити видимим не тільки себе, а й свою країну, показати, хто ми та що ми вміємо.
Катерина Дідик:
Межі давно стерті. Щоб успішно розвиватись у будь-якій сфері, важливо усвідомлювати міжнародний контекст і тренди та комунікувати з людьми різних поглядів і культур. Участь у таких подіях дає можливість подивитися збоку на свої слабкі та сильні сторони, замислитись, чим ти відрізняєшся від інших і в чому твоя особливість.
Що потрібно знати ілюстраторам, які хочуть працювати із закордонною аудиторією?
Романа Рубан:
Закордонна аудиторія — надто широке поняття, як на мене. Якою б універсальною чи умовною не була візуальна мова ілюстратора, все ж інколи варто робити поправку на ту чи іншу країну з її культурою та історією. Адже та сама ілюстрація може бути смішною для одних та, навпаки, образливою для інших народів. Варто розуміти, для кого ми малюємо та що хочемо донести.
Варто розуміти, для кого ми малюємо та що хочемо донести
Поліна Дорошенко:
Мені здається, потрібно те, що й для роботи вдома — багато працювати, бути відвертим та відкритим до нового. Думаю, хороша ілюстрація — це всім зрозуміла мова знаків, незважаючи на локальні нюанси. А локальний зміст, напевно, більше впливає на колорит книжки, її характер, аніж на символи. Хоча, звісно, багато що залежить від теми.
Оксана Драчковська:
Гадаю, ілюстрація – це універсальна мова, що дає змогу ілюстратору працювати з різними закордонними замовниками. Проте, звісно, кожна країна має свій візуальний стиль, і часто видавці запрошують ілюстраторів з інших країн, щоб додати новизни. Тому моя порада ілюстраторам, які мріють про закордонну аудиторію – шукати свої сильні сторони й намагатися зробити ілюстрації свіжими, неподібними до інших.
Я схильна вважати так: що більше ми відкриваємо щось нове, то краще розуміємо самих себе і свою культуру. А нам, українцям, ще потрібно багато працювати над своєю ідентичністю. І саме міжнародний досвід наповнює митців, надихає і часто допомагає їм відкрити нові горизонти у власній творчості.
Нам, українцям, ще потрібно багато працювати над своєю ідентичністю. І саме міжнародний досвід наповнює митців, надихає і часто допомагає їм відкрити нові горизонти у власній творчості
Катерина Дідик:
Основне – знати англійську мову. Хоча ілюстрація в цілому універсальна, мені траплялися замовлення, пов’язані зі специфічним культурним контекстом. У такому разі я проводила дослідження.
Також спілкування з замовником допомагає скорегувати напрям зображення. З наростанням глобалізації і розвитком соцмереж продукти в комерційній ілюстрації все більше стають схожими, тому ще більше цінується автентичність і самобутність.
Тетяна Загачевська-Цюпка:
На мою думку, якщо ти створюєш ілюстрації, які розуміють у будь-якому куточку нашої планети, — це успіх. Повідомлення, яке хочеш передати, повинно бути щирим та йти від серця. Від цього потрібно відштовхуватися, бо складно знати наперед, де будуть перевидавати твою книжку.
У чому особливість ілюстрацій для книжок?
Ілюстратор — це ніби гід текстом і водночас автор паралельної історії, про яку, можливо, у тексті й натяку не було
Романа Рубан:
В ілюструванні книжки художник має розробити повну режисуру історії, продумати, чим зачепити читача, на якій сторінці дати йому відпочити, де його здивувати, а де додати легкості або драматизму. Та врешті — як це все поєднати під однією обкладинкою.
Ілюстратор — це ніби гід текстом і водночас автор паралельної історії, про яку, можливо, у тексті й натяку не було. Також у книжковому оформленні є багато обмежень, чи радше напрямних, які потрібно враховувати. Від тексту, роботи з автором, віку аудиторії — до шорсткості паперу, виду друку та подальшої реалізації.
Є різниця у сприйманні між тим, коли друзі кажуть, що бачили десь мій постер, або коли розказують, що їхня дитина просить почитати історію знову й знову, розпитує про намальованих персонажів. Книжка живе довше й уваги їй треба приділяти набагато більше, ніж одиничній ілюстрації.
Тетяна Загачевська-Цюпка:
Через книжкову ілюстрацію можна передати настрій твору, заглибити читача в потрібну атмосферу, а іноді — передати ту інформацію, яку не прочитаєш з рядків тексту. Це широчезне поле для творчих експериментів ілюстратора.
Працювати над книжкою – це ніби працювати над фільмом. Ілюстраторові потрібно створити атмосферу, героїв, деталі та настрій
Оксана Драчковська:
Ілюстрація у книжці виконує роль не “просто гарної картинки”, а доповнює текст, розповідає те, про що не згадано між рядків. Люблю проводити паралель, що працювати над книжкою – це ніби працювати над фільмом. Ілюстраторові потрібно створити атмосферу, героїв, деталі та настрій. Текстова та візуальна частини мають переплітатися і створювати цілісний об’єкт.
Поліна Дорошенко:
Особливість процесу розроблення ілюстрацій — у сюжетній лінії. Коли берешся за ілюстрування книжки, ти — візуальний провідник. Ти маєш дуже багато завдань, які змінюються від початку до кінця. Ще від обкладинки твоє завдання — привернути увагу, зацікавити, натякнути. Далі — ввести в настрій, запросити. Самі ілюстрації — це вже основна дія, де ти маєш підкреслити, закріпити враження, або навпаки, — дати читачеві відпочити. Книжкова ілюстрація – це командна гра.
Що ілюстрації можуть розповісти світу про Україну?
Романа Рубан:
Я бачу, як сильно відрізняється ринок Азії від європейського. Та чи розповідаємо ми щось таке особливе східноєвропейське чи притаманно українське, я не знаю.
Загалом мені не дуже властиво використовувати явні символи нашої культури. Проте, коли робила оформлення до “Ї. Особлива буква”, величезний відрізок часу провела в музеях. Шукала мотиви, деталі, які збагатили б мою візуальну мову, і це було дуже цікаво. В ілюстраціях ці знахідки перетворені на секретні деталі. Мені подобається глибоко копати в роботі над кожним окремим проєктом, але радше для повноти картини, аніж для того, щоб заявити звідки я. Хотілося б думати, що ми можемо розповідати про нашу країну не на рівні стилізації, а більше на рівні комплексного підходу до ілюстрування.
Мені подобається глибоко копати в роботі над кожним окремим проєктом, але радше для повноти картини, аніж для того, щоб заявити звідки я
Поліна Дорошенко:
Передусім важливо, щоб сильним був творчий голос особистості чи команди, яка створює ілюстрації. Я часто звертаюся до флористичних мотивів, притаманних нашій культурі, вивчаю форми, іноді переймаю кольорові поєднання. Мене надихають старовинні килими та наївне мистецтво — це точно відображається на творчій мові.
Оксана Драчковська:
Для мене традиції української ілюстрації мають поетичний характер. Навіть ілюстрації до прозових творів видаються метафоричними. Я окреслила це для себе після закордонного досвіду стипендійних програм, коли досліджувала польську та чехословацьку ілюстрації, і після повернення додому почала шукати українську особливість.
Моя остання ілюстрована книжка “Кілька віршиків для Назарчика та Матійка” Миколи Жулинського була спробою використати настрій українських дитячих книжок, на яких я росла, і гадаю, мені це вдалося.
У час відкритих інформаційних кордонів ми маємо доступ до цікавих та корисних курсів, лекцій, майстер-класів, портфоліо художників з усього світу
Тетяна Загачевська-Цюпка:
У час відкритих інформаційних кордонів ми маємо доступ до цікавих та корисних курсів, лекцій, майстер-класів, портфоліо художників з усього світу. Мені складно сказати, ніби є щось, що візуально ідентифікує українських ілюстраторів на тлі інших. Утім, мені хотілося б, щоб нас ідентифікували за сильними ідеями книжок та не менш професійним виконанням. І якби хтось із іноземців, узявши таку книжку в руки, сказав: “Та звісно – це ж made in Ukraine” 🙂
Що по висновках?
Література — потужний інструмент для комунікації України та українців зі світом. Автори, ілюстратори-художники та видавці, які представляють свої роботи на ключових міжнародних подіях, стають глобальними гравцями. Це відкриває нові ринки та можливості для освіти, а також долучає українців до фахової культурної спільноти. Водночас сучасна культура й креативні індустрії можуть запропонувати потужну альтернативу негативним наративам про Україну. Це й упливає на формування іміджу України на міжнародному рівні.