fbpx
Історії

Наші користувачі не одразу розуміли, як і навіщо платити за контент. Історія директора з маркетингу та стратегії MEGOGO

Іван Шестаков розповів, навіщо потрібні стримінгові платформи, які вони бувають і як на цьому заробляти
Данилюк Даяна, 05.12.2019

У чому полягає основне завдання стримінгової платформи

Якщо раніше, аби подивитися фільм чи послухати саундтрек, потрібно було скачати файл і за допомогою комп’ютера взаємодіяти з ним, то тепер файли “завантажуються непомітно” в онлайн-режимі. Адже вони зберігаються на окремому сервері, звідки й передаються до споживача. Стримінгова платформа транслює для конкретного користувача обраний ним контент, без потреби вантажити його на свій девайс.

Виділяють кілька типів стримінгових платформ:

  • які стримлять аудіо;
  • відео;
  • ігри;
  • будь-яку комбінацію цього всього.

Водночас, крім показу, за стримінговими сервісами найчастіше закріплюється право надати відео на зберігання користувачеві, але в рамках самого додатка стримінгової платформи, яким користується споживач. Контент стає все якіснішим та вибагливішим до параметрів пристрою (пам’ять для зберігання, процесорна ємність для обробки та відтворення) і його кількість постійно збільшується. Щоб не здорожчувати пристрої, виробники перекладають все більше функції пристроїв на хмарні сервіси та на стримінгові платформи. Тобто завантажувати контент потрібно лише тоді, коли користувач заздалегідь готується до тимчасової відсутності інтернету на своєму пристрої – наприклад, у літаку або у відпустці за кордоном.

Так, iPhone з невеликим об’ємом пам’яті роблять для того, щоб не зберігати весь контент на пристрої, а зберігати та дивитися його в інтернеті. Якщо говорити про відео, воно зберігається ще й у такий спосіб, щоб його не можна було скопіювати та поширити. Так працює легальний бізнес.

Профіль


MEGOGO

Посилання:
https://megogo.net/ua

Статистика:  55 млн унікальних користувачів в країнах СНД щомісяця

 77 тисяч одиниць відео в бібліотеці, яка постійно оновлюється



Загалом стримінгові сервіси бувають легальні та нелегальні (піратські). Нелегальні — це ті ресурси, які мають крадений у правовласників контент та ведуть нечесний бізнес. Принци проботи нелегальних стримінгових сервісів простий: вони добувають десь в інтернеті відеофайл чи аудіофайл, розміщують на своїх серверах і дають дивитися всім безкоштовно, тим самим заробляючи на рекламі.Часто через “піратські” сайти поширюється шкідливий софт. Користувач, не знаючи цього, дозволяє крадіям заробляти гроші, а іноді ще й отримати доступ до своєї інформації (особиста пошта та повідомлення, фото на телефоні, доступ до мікрофону та камери) або навіть банківських рахунків.

Повністю очистити інтернет від “піратських” ресурсів непросто. Для цього потрібні певні механізми, які має забезпечувати держава, щоб гравці мали рівні умови ведення бізнесу.

Легальні ж платформи підписують договори із правовласниками, купують контент на певних умовах. Потім стримінговий сервіс цей контент продає: або за підпискою, або поштучно, або пропонує безкоштовно з рекламою. Тобто, за вашу передплату правовласник отримує гроші – це основний принцип роботи легальних сервісів. Така практика розповсюджена у більшості країн, громадяни яких розуміють та підтримують свідоме споживання контенту. Україна довгий час розвивається у цьому напрямку і має значні позитивні зміни.

Ще один розподіл стримінгових платформ — за типом завантаження контенту. Коли його завантажує сам сервіс, і коли це роблять користувачі самостійно. Наприклад, MEGOGO і Netflix — це про професійне відео, де редакція, за допомогою системи рекомендацій, відбирає те, що потенційно сподобається користувачам. На легальні платформи користувач не може завантажити все, що завгодно — це заборонено контрактами з голлівудськими студіями та правовласниками. На YouTube, навпаки, кожен користувач може зайти і “залити” будь-яке відео. Контент ніхто не відбирає, його лише можуть видалити в разі порушення правил.

Як платформа визначає, що вона буде показувати

Netflix народився на цивілізованих ринках, де контент завжди був платним. Там була звичка: якщо хочеш подивитися фільм, то йдеш у прокат і береш касету або DVD-диск. На зорі свого існування Netflix був компанією з прокату DVD-дисків, а потім, з поширенням інтернету, у правовласника, відповідно, з’явився новий тип прав. Вони зрозуміли, що вже можна не використовувати фізичні носії, а додавати в інтернет електронні копії. У такиий спосіб Netflix став сучасною стрмінговою платформою. Платиш місячну підписку — і можеш дивитися певну кількість фільмів. Це нормальна ситуація для розвинених ринків, де є певні звички.

Якщо ж взяти 2011 рік в Україні, коли MEGOGO починав свою роботу, то 100% контенту в країні було нелегальним. Це погано для правовласників, але були й плюси. Завдяки піратству в Україні розвинулися телеком-оператори, і зараз у нас один із найкращих за якістю і швидкістю інтернетів у світі.


Якщо на Заході всім начхати — 10 у тебе мегабіт чи 50, в нашій країні це стало конкурентною перевагою між телеком-операторами. Вимірювався час, за який ти зможеш скачати відео, mp3-файли, завантажити сторінку тощо. Наші користувачі довго не могли зрозуміти, як і навіщо платити за контент, чому контент не може бути безкоштовним, адже так було завжди.

 Хто в чому бачить бізнес — той так і робить


За відсутності звички платити, ринок потрібно було створювати з нуля. Ми почали думати, за який контент уже є звичка давати гроші, і виявили, що один із таких продуктів — телебачення. На прикладі західних сервісів, виявили, що найкращою моделлю споживання є передплата на місяць. За телебачення раз на місяць людина платить у будь-якому випадку: кабельному оператору, за колективну антену в будинку, за супутниковий сигнал або піратам, у яких телевізійний сервіс так само був платним, хоч і значно дешевшим. Зрештою ми вивели цілком новий тип прав для телевізійного бізнесу в Україні.

Нам було важливо створити договірні відносини з телеканалами. Спочатку ми переконали всі телеканали, що потрібно робити діджитальні права, і так з’явився легальний ринок OTT (ред. — послуги, які надаються в мережі інтернет, включно зі стримінгом контенту).

Запустивши телебачення на MEGOGO, ми почали додавати новий функціонал. Передплата почала потроху зростати, коли ми об’єднали телевізійний продукт і VoD-продукт (ред. — відео за запитом). За одну місячну передплату користувач отримав бібліотеку хороших фільмів, серіалів, шоу і велику кількість телеканалів з додатковими функціями. Серед популярного функціоналу був наступний: можливість поставити ефір на паузу, перемотати програми, переглянути контент, показаний в ефірі раніше, обрати бажану якість і мову. Так прийшло розуміння, що для кожної аудиторії є свої продукти.

Як стримінгові платформи монетизуються

Один із найпоширеніших варіантів — передплата, коли сервіс максимально підлаштовується під користувача. Якщо з телеканалами все більш-менш зрозуміло, тоді як монетизуються фільми?

Ситуація з ними така: коли студія зняла якийсь фільм, вона хоче не лише відбити витрати, але й заробити. У всьому світі кіно заробляє лише на прокаті в кінотеатрах, тому цю основну статтю прибутків правовласники максимально захищають. Це означає, що поки фільм у прокаті — він не може з’явитися в інтернеті, телебаченні чи на іншій платформі. Потім, протягом певного часового вікна, від місяця до півроку, фільм недоступний ніде. Це потрібно для накопичення аудиторії, яка буде готова купити перегляд на стримінгових платформах.

Вже після кінотеатру та “вікна”, продукт переходить до стримінгових сервісів, які заздалегідь купують фільми у студій чи правовласників. Залежно від популярності фільму, він може згодом перейти на безоплатну модель, залишитися доступним лише за передплатою або бути за поштучним продажем.

Раніше ми справді думали, що конкуруємо з кінотеатрами. Але поки студії виробляють контент і не продають його нікому, окрім кінотеатрів — конкуренції не може бути. У кожного фільму є бюджет не лише на виробництво, а й на маркетинг. Вся маркетингова машина в кінематографі заточена під кінотеатральний прокат. Піти в кінотеатр — це не просто залипнути ввечері перед телевізором. Це інше, це культурна подія.

Ви більше не можете відкрити фабрику, яка виготовляє стільці, і торгувати ними все життя. Будь-хто може вас замінити, якщо припините розвиватись

Чому з’являється велика кількість гравців на ринку

Для виробників контенту є два шляхи монетизації свого контенту в інтернеті. Можна продати свій контент якнайдорожче якнайбільшій кількості стримінгових платформ, а можна створити власну платформу і намагатись все робити самостійно. Так, наприклад, з’явився Disney+. Адже з точки зору класичного бізнесу це нормально – коли ринок вже розігрітий, а технології зрозумілі, чому б не створити власне і не ділитись заробленим із іншими гравцями? Все це робиться для того, щоб не втратити нові ринки та захопити свою частку аудиторії.

З іншого боку – дзеркальна ситуація. Всі великі стримінгові платформи та телеком-оператори самі починають виробляти контент – якщо платформа дуже швидко зростає, то купувати та перепродавати “чужий” контент вже недостатньо.

Та все це зрозуміло з точки зору кожного окремого бізнесу, але користувачеві не потрібна велика кількість різних сервісів із різним контентом. По-перше, це дорого. По-друге – не зручно. Тому кожному гравцеві, який хоче залишитись на плаву, потрібно вбирати в себе весь можливий контент.

Це стосується навіть таких гігантів як Disney. Якщо поглянути на ії структуру — це суперкомпанія, вона володіє купою торгових марок та бізнесів, але все одно має постійно зростати й розвиватись. Ви можете обрати одну модель чи продукт, але потрібно робити цілком нові версії, приймати нестандартні рішення, інакше ваш бізнес приречений на поступову стагнацію.


Виробляти власний контент в Україні важко

В Україні є лише декілька фільмів за всю історію незалежності країни, які хоч трохи окупилися в прокаті. Все інше, що знімається — це не бізнес. Щоб створити якісний продукт, треба задіяти величезну кількість людей і грошей. Навіть попри те, що в Україні продакшн дешевший за більшість країн, обсяг витрат для діджитал-платформи відбити значно важче. Але можна вкладатися у виробництво та намагатися продати продукт дистриб’юторам та іншим платформам, розмістити його в кінотеатральних мережах.

MEGOGO створює власні інтерактивні канали на різну тематику, програмна сітка яких відбирається редакційним відділом із придбаного контенту. Канали мовлять цілодобово, функціонал дозволяє обрати до перегляду будь-який продукт, представлений в програмі. 

Ця система добре працює, тому що це не лише звична модель для монетизації, а й можливість роботи з бібліотеками фільмів, які з певної причини не продаються, але при цьому давно вийшли з кіно-прокату. Такі телеканали працюють як система рекомендацій. Адже вибрати самостійно фільм чи серіал для перегляду — це мука для кожного користувача, відповідно, всі наші зусилля спрямовані на те, щоб суттєво облегшити процес вибору.

Користувач може не розуміти, чому однією платформою користуватися зручно, а іншою — ні. Але він точно може сказати, де йому подобається більше. З цими тонкими матеріями доводиться працювати, щоб непомітно для користувача все ставало, як треба.

3 грудня MEGOGO запустив новий напрямок Audio з аудіокнижками українських видавництв і подкастами на різноманітні тематики.

Читайте також у рубриці Історії
“Це місце зустрічі митців, діячів креативних індустрій та бізнесу”: розмова з Каріною Качуровською
Про сучасний артринок, законопроєкт про меценатство та рефлексію війни
«Ми обрали стратегією реалізовувати творчий потенціал через навчання, інвестиції і креативний пошук»: розмова зі співзасновницею Honey і «Завертайло»
Про колаборації, допомогу військовим, філософію закладів та кризову комунікацію
“Ми не можемо інтегрувати всіх, але це не означає, що цього не треба прагнути”. Інтерв’ю з Veteran Hub
Про історію створення, нові виклики та філософію організації
“Костюм треба шити, а не купувати — це наша первинна філософія”. Інтерв’ю із засновницею Indposhiv
Про філософію bespoke, колаборації з військовими та вишиванку для Зеленського
“Будь-які об’єкти, які характеризують український народ, є надважливими, червонокнижними й крапка”. Фольклористка Ярина Сізик про тренд на етно 
Розповідаємо про прояв традиційної культури в сучасному житті українців
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень