Комісія із журналістської етики (КЖЕ) оприлюднила заяву, у якій сформулювала рекомендації та застереження щодо публікації фото людей у вразливому стані. Заяву підготували після аналізу ситуації навколо знімків Костянтина і Влади Ліберових, зроблених у Херсоні після чергового обстрілу.
Комісія повідомила, що не надавала негайних оцінок після появи фотографій 7 і 8 квітня 2026 року, а спершу опрацювала публічно доступну інформацію та позиції сторін, які з’явилися після їх оприлюднення. Ідеться про фото жінки, яка втратила сина внаслідок російської атаки. За наявними свідченнями, вона тривалий час перебувала у своїй квартирі поруч із тілом загиблого, очікуючи приїзду спеціальних служб, і не давала дозволу її фотографувати, йдеться в публікації КЖЕ.
Фотографи Ліберови у коментарях медіа відкинули закиди щодо порушення приватності. Вони зазначили, що не чули заборони на зйомку, а також наголосили, що законодавство України дозволяє фіксувати події, які становлять суспільний інтерес.
У заяві Комісія підкреслює значення роботи медіа у висвітленні наслідків російських атак і документуванні воєнних злочинів, однак наголошує на необхідності дотримання професійної етики, поваги до гідності людини та її права на приватність.
У попередніх рекомендаціях щодо публікації зображень загиблих унаслідок агресії рф Комісія вже звертала увагу на те, що крупні плани, які передають стан шоку чи сильні емоції, можуть бути надмірними. Навіть за наявності згоди від людини у вразливому стані такі зображення не завжди є виправданими, оскільки можуть виконувати переважно функцію емоційного впливу на аудиторію.
Комісія посилається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої зображення людини є частиною її особистості. Це означає право контролювати використання свого зображення, зокрема відмовлятися від його публікації. Суд також наголошує на необхідності зважування між свободою вираження поглядів і правом людини на приватність та гідність.
Окремо у заяві зазначено, що особливої уваги потребують випадки, коли на фото зображені приватні особи, які не є публічними та перебувають у стані психологічної вразливості. У таких ситуаціях право на приватність може переважати над інтересом аудиторії, особливо якщо зображення не додає нової істотної інформації, а лише посилює емоційне сприйняття події.
«Комісія ще раз наголошує, що інформування про воєнні злочини та документування воєнних злочинів — це два різні процеси. Документування воєнних злочинів має відбуватися за спеціальними процедурами, і воно не завжди передбачає оприлюднення чи масове поширення інформації про злочини у медіа та соцмережах. Не всі фотографії, які позиціонуються як “документування воєнних злочинів”, фактично відповідають цим стандартам. Комісія також звертає увагу на важливий аспект публічної дискусії навколо таких фото. У суспільному просторі нерідко лунають аргументи, що міжнародне визнання окремих воєнних фото, зокрема відзначених престижними професійними преміями, нібито саме собою виправдовує публікацію будь-яких емоційно важких або шокових зображень. Комісія вважає таке ототожнення хибним. Етична оцінка фотографії залежить не лише від теми чи драматизму зафіксованої події, а й від способу зйомки, дистанції, композиції, ступеня втручання у приватний і травматичний простір людини, наявності або відсутності згоди, а також від того, чи принижує зображення людську гідність», — йдеться у заяві КЖЕ.
Комісія закликає редакції та журналістів зважати на такі аспекти під час роботи з візуальним контентом:
- враховувати, що після публікації зображення можуть неконтрольовано відтворювати, змінювати або використовувати поза контекстом, що посилює шкоду для зображених осіб;
- зважати на висновки дослідження «Етичні принципи зображення смерті та страждань: фінські фотографи, що висвітлюють російсько-українську війну», за яким більшість фотожурналістів вважають важливим отримання чіткої згоди на фотографування;
- зважати на те, що баланс між правдивим відображенням страждань і повагою до людської гідності є одним із найскладніших етичних викликів.
У висновках Комісія з журналістської етики наголошує, що під час висвітлення наслідків війни одним із визначальних має бути принцип «етики турботи», який передбачає уважність до стану постраждалих і обережність у використанні їхніх зображень. Також у заяві зазначено, що посилання на суспільний інтерес не є автоматичним виправданням публікації — у кожному випадку необхідно оцінювати, чи додає конкретне зображення нову суспільно значущу інформацію, чи лише підсилює емоційний ефект уже відомих подій.
Комісія закликає журналістів, редакції та фотографів зважено підходити до рішень про зйомку та публікацію фотографій людей у стані сильного емоційного потрясіння, особливо якщо йдеться про приватних осіб, і водночас поважати їхню гідність і право на приватність.
Раніше ми писали, що Комісія із журналістської етики вийшла зі складу Альянсу незалежних пресрад Європи