Український дубляж, як хороше вино, — з роками стає лише кращим. У кіно ми маємо можливість дивитись улюблені фільми з професійним озвученням і дубляжем українською; часто люди, які займаються дубляжем, і самі мають акторську освіту.
У новому матеріалі Bazilik Media зібрали історії трьох акторів українського дубляжу, які розповіли про кастинги на роль, пошук роботи та де навчитись дубляжної справи.
голос Гаррі Поттера та Їжачка Соніка
голос Наташі Романової та Диво-Жінки
голос Дедпула та Відьмака
Як стати актором дубляжу?
Павло Скороходько:
Мій дубляжний шлях розпочався ще у 1991 році, наприкінці існування Радянського Союзу. Мені тоді було 11. Кіностудія Довженка саме шукала хлопчика, щоб переозвучити балтійського юного актора без акценту, і якимось неймовірним чином обрали мене. Це був незабутній досвід, адже мені пощастило записуватись у справжньому звуковому цеху, тепер так уже не працюють. Зараз усе комп’ютеризовано, сучасні студії, обладнання. А тоді ми стояли в цеху, вивчали фразу, і в повній тиші перед мікрофоном промовляли її. Нині таке побачиш хіба що в кіно.
На жаль, професії актора дубляжу в Україні ніде офіційно не навчають. Зараз існує багато приватних дубляжних курсів, але я називаю це “оглядовою екскурсією”. Ви отримаєте загальне розуміння процесу дубляжу, можливо, вам запишуть демозапис, але зі справжньою роботою актора дубляжу це має дуже мало спільного.
Я давно наголошую на тому, що акторським факультетам творчих вишів необхідно мати хоча б курс із дубляжу. До мене часто приходять на запис молоді люди з прекрасними голосами, якими вони, на жаль, абсолютно не вміють користуватись.
На жаль, професії актора дубляжу в Україні ніде офіційно не навчають
Ната Романько:
Акторкою дубляжу я стала у 2006 році, тоді цього ніде не навчали. Але спершу треба пояснити терміни: озвучення — це закадровий переклад будь-якого аудіовізуального твору мовою, зрозумілою для регіону трансляції. Озвучення буває на 1-6 голосів, актори лише тіньово забарвлюють емоціями репліки, звукорежисери залишають мову оригіналу та всі звуки, а перекладачі майже дослівно перекладають текст.
Дубляж — це адаптація та повноцінна гра. Перекладачі не лише перекладають текст, а й “вкладають у губи” (це зветься “ліпсинк” — англ. lips synchronisation). Візуально у глядача має виникнути враження, що, наприклад, Скарлет Йоганссон говорить українською. Звуки та музика є на окремій доріжці, а актори дубляжу записують діалоги окремо. Граємо повноцінно, дихаємо, плачемо, кричимо, цілуємося (самі із собою, звісно), проживаємо всі діалоги.
Тож далекого 2006-го на дубляж шукали акторів та дикторів, які вже працювали в кіно, театрах, на радіо.
Я спочатку прийшла саме в озвучення, а потім одна з продюсерок почула мене. Мене запросили на дубляж, і моїм першим фільмом був “Людина-павук”.
З огляду на те, що немає такого диплома як “Актор дубляжу”, вищі навчальні заклади готують спеціалістів кіно й телебачення. Актори дубляжу — це переважно люди, які мають акторську/дикторську освіту або якусь суміжну із цим. Хоч дубляжу також навчають на практичних курсах, я є авторкою одного з таких курсів озвучення й дубляжу.
Граємо повноцінно: дихаємо, плачемо, кричимо, цілуємося (самі із собою, звісно), проживаємо всі діалоги
Дмитро Гаврилов:
Я закінчив університет Карпенка-Карого за спеціальністю “Актор театру і кіно”, але під час навчання я більше цікавився танцями. Тож одразу після закінчення вишу я переважно працював як танцівник і навіть не планував займатися озвучкою. Лише через те, що мені довелося завершити кар’єру танцівника, я потрапив на кастинг, після якого почав працювати у сфері озвучення та дубляжу. Мистецтва дубляжу переважно навчають самі актори. Також є дикторський курс у тому ж університеті Карпенка-Карого.
Мистецтва дубляжу переважно навчають самі актори
Кого озвучували?
Павло Скороходько:
Я вважаю себе щасливчиком у дубляжі, адже моїм голосом в Україні розмовляють справді унікальні персонажі: Гаррі Поттер, Лінивець Сід, Тімон, Гикавка, Їжачок Сонік, Губка Боб та багато інших.
Ната Романько:
На жаль, усіх не згадаю, та це всі проєкти, де грала Скарлетт Йоганссон: тобто “Месники”, наприклад, Наташа Романова, Галь Гадот (Диво Жінка), Фауна (мультфільм “Феї”) Елізабет Бенкс (Бозлі з “Ангели Чарлі”) та багато інших.
Дмитро Гаврилов:
Я припинив рахувати своїх персонажів після першого року роботи. Навіть не знаю, мабуть, це приблизно 2 000 проєктів. Можливо, більше. Найвідоміші — Кріс Гемсворт у ролі Тора, Раян Рейнольдс у ролі Дедпула, а ще ролі Ченнінга Татума, Джозефа Гордона-Левітта, Джона Бернтала та інших.
Як актору дубляжу знайти роботу?
Павло Скороходько:
Дубляжний світ насправді невеликий — усі більш-менш одне одного знають. Як правило, у творчих вишах Києва є викладачі, які безпосередньо залучені в дубляжах кінофільмів. Ну і зараз усе-таки 21 століття. Дуже складно не знайти потрібну інформацію, якщо ти хочеш її знайти. Нагуглити можна все що завгодно, зокрема й дубляжні студії Києва, на яких періодично проводять відкриті кастинги нових акторів.
Дубляжний світ насправді досить невеликий
Ната Романько:
Я починала працювати акторкою озвучення, а потім зʼявився кінотеатральний дубляж. Коли Україна стала незалежною державою, з’явилися такі телеканали як СТБ, ICTV та інші. З’являлись і серіали: “Пасіонарія Квітка пристрасті”, “Дикий янгол”, “Рятівники Малібу”, “Династія”.
Якщо ми говоримо про акторів дубляжу, які вже працюють і мають хорошу репутацію, вони ніде не шукають роботу. Це все розноситься як сарафанне радіо — різні студії й режисери просто їх запрошують, тому що вже десь чули про них, або ж почули голос у кінотеатрі й запитали у своїх знайомих, хто дублював цю роль.
Немає ніякого агентства, заявок — коли відбувається якийсь кастинг, то часто це просто режисери обирають серед “знайомих” акторів дубляжу.
Немає ніякого агентства, заявок
Дмитро Гаврилов:
З мого досвіду, якщо хтось розуміє, що їм потрібен саме мій голос, то до мене звертаються, але, звісно, є “демки” у студіях. Актори записують і залишають демо, і відтак замовники можуть підбирати за цими “демками” голоси для своїх фільмів.
Якщо хтось розуміє, що їм потрібен саме мій голос, то до мене звертаються
Як відбувається кастинг на озвучення того чи іншого персонажа?
Павло Скороходько:
Розкрию секрет: далеко не всі кінопроєкти вимагають проводити кастинг акторів. Дуже часто студії довіряють безпосередньому вибору режисера дубляжу й покладаються на його бачення.
Але трапляються проєкти, ставлення до яких особливо прискіпливе, передусім зі сторони голлівудських студій. Вони замовляють українським студіям дубляжу кастинг на певних персонажів. Тоді режисер дубляжу записує проби з 3-5 акторами на одну роль, і матеріал надсилають до США. Тамтешні продюсери відслуховують голоси й затверджують того чи іншого актора на роль.
Ната Романько:
Ви не побачите білборди про пошук акторів на дубляж чи озвучення. Це доволі закрите ком’юніті, де найчастіше запрошують уже “перевірених” акторів дубляжу.
Дмитро Гаврилов:
Тебе запрошують на кастинг, ти приходиш у студію і бачиш епізод фільму з персонажем. Найчастіше це 3-4 сцени, які відрізняються між собою за емоційністю. Тобто це може бути якась спокійна романтична сцена або бійка. Ці фрагменти записують і відправляють на огляд замовнику. Потім тобі повідомляють про результат.
Внутрішня кухня озвучення
Павло Скороходько:
Найцікавіше те, що я, як і решта акторів дубляжу, заздалегідь не знаю, над якою роллю працюватиму сьогодні. Мене запрошує на запис координатор проєкту, і часто він не має права повідомляти, на яку саме роль мене кличуть. Це пов’язано з питаннями безпеки. Тобто всі деталі я дізнаюся, вже безпосередньо прийшовши на студію дубляжу. Тому одне з головних завдань актора дубляжу — блискавично орієнтуватись і видавати миттєвий результат. У нас майже немає шансу на помилку.
У нас майже немає шансу на помилку
Ната Романько:
Я б порівняла роботу в дубляжі з роботою у спецслужбах, тому що це напівзакрита тусовка. Працюючи в дубляжі, ми підписуємо документи про нерозголошення, і кожен має це розуміти, йти на це свідомо. Не можна нічого фотографувати, писати в соцмережах про проєкти, які ти робив. І до релізу їх у кінотеатрах ти не маєш права говорити, що ти бачив. Додому, звичайно, теж нічого не дають вчити.
Ти приходиш у студію запису, і режисер говорить, яка сьогодні роль, які зміни відбуватимуться з персонажем, який характер героя чи героїні. Інколи бувають настільки секретні проєкти, що в нас навіть немає відеоряду, лише чорний екран. І ми можемо або не бачити нічого, або бачити лише губи, щоб вкладати туди текст.
Але зазвичай у нас є відео, звук оригінального кіно в навушниках і наш звук: я чую себе; у нас є текст, мікрофон. Треба розуміти, що ти працюєш на мікрофон, а тому не можеш крутитися, стрибати чи шуміти.
Текст, який ти бачиш, треба вміти не читати, а проживати, щоб досягти потрібної інтонації. Обсяг роботи, який я і мої колеги виконую приблизно за годину, новачки можуть виконувати три дні. Що якісніше і швидше ти робиш свою роботу, то кращий ти спеціаліст.
Інколи бувають настільки секретні проєкти, що у нас навіть немає відеоряду, лише чорний екран
Дмитро Гаврилов:
Ти приїжджаєш на студію, береш мікрофон, навушники й текст. Перед очима є фільм, на місці режисер, звукорежисер і координатор проєкту. Якщо ми кажемо про дубляж, то одна людина пише одного персонажа в студії. Тобто озвучення відрізняється від дубляжу передусім тим, що дубляж — це коли ми маємо потрапити повністю в ліпсинк (рухи губ персонажа). Озвучення, як правило, іде “поверх мови”, тобто ми можемо чути і англійську, і українську. Репліка за реплікою, речення за реченням ми рухаємось від початку до кінця, режисер пояснює, що це за персонаж.
Сам фільм до початку роботи ми не маємо змоги подивитись, бо в цій професії підписуємо договір про нерозголошення інформації. Суть сюжету тобі розповідає режисер.
Ти приїжджаєш на студію, береш мікрофон, навушники і текст
“Плюшки” і складнощі роботи актором дубляжу
Павло Скороходько:
Ви хотіли б дізнатись про новинки Голлівуду на кілька місяців раніше їх офіційної всесвітньої прем’єри? Хотіли б знати деталі сюжету якогось неймовірного блокбастера, до якого ніхто не має доступу? Так от, актори дубляжу все це можуть. Звісно, ми не дивимось весь фільм наперед. Ми бачимо лінію виключно нашого персонажа. Але бути дотичним до найбільших таємниць світової кіноіндустрії — це насправді безцінно. Інша річ, що зазвичай ми підписуємо величезну кількість паперів і документів про нерозголошення. І часом вони бувають настільки суворими, що нам забороняється навіть розповідати членам родин про те, який фільм ми дублювали сьогодні. Можна сказати лише те, що цей проєкт — “суперсекретний”.
Ната Романько:
Ця робота крута тим, що за короткий час ти можеш “прожити” різні життя. Зі звичного красивого голосу ти “перетворюєшся” на стару мерзенну потвору — це дуже й дуже круто. Завжди цікаво, наскільки високо й низько ти можеш дійти в діапазоні, наскільки молодий чи старечий голос можеш виконати. Мені, наприклад, зараз ніхто не дасть дублювати 80-річну бабцю або 13-річну дівчинку. Для цього покличуть акторок відповідного віку. Але круто, коли в одному кадрі героїня з молодої звабливої перетворюється на стару відьму, як моя Рейчел Вайс у “ОЗ: Великий та Могутній”.
Не круто може бути тільки коли тобі трапляється непрофесіонал у роботі. Скажімо, хтось непрофесійно переклав тексти. Або ж людина вигоріла у своїй професії, тому виконує її вже не так старанно. Щоб робити дубляж, потрібно його любити.
Дмитро Гаврилов:
Моя робота — це можливість самовиражатись. Ті слова, ті репліки, якими розмовляють мої персонажі, — це моя можливість висловитись. Складно в цій роботі — завжди бути ходячим носієм спойлерів, якими ти ні з ким не можеш поділитись.
Скільки заробляє актор дубляжу?
Павло Скороходько:
Зарплати акторів дубляжу — це найделікатніша тема. Адже в нас немає поняття “ставки”. Ми отримуємо гонорар за роль залежно від кількості реплік нашого героя.
У цьому питанні найбільше постає питання професійності. Адже, що кращий ти актор, то більш затребуваним ти є. І що більше ти працюєш, то більше заробляєш. Можу сказати, що, на жаль, в Україні гонорари акторів дубляжу одні з найменших у Європі. І нам залишається лише сподіватися, що після перемоги порядок цін на наші послуги переглянуть.
У нас немає поняття “ставки”
Ната Романько:
Що якісніше і швидше ти працюєш, то більше можеш заробити. Неможливо сказати якусь одну цифру. Але якщо ви підійдете під пологовий, або прокуратуру, або якусь клініку, то ви побачите там “лексуси”, “мерседеси” та інші автомобілі бізнес-класу. Якщо ви під’їдете під студію дубляжу, то побачите там звичайні автомобілі, на яких їздять небагато членів команди дубляжу. Скажімо так, більшість користується громадським транспортом — ось настільки багато заробляють актори дубляжу.
Тому людям, які приходять у сферу одразу із запитанням “Скільки я зароблятиму?”, не варто йти в дубляж. Дубляж — це передусім про творчість.
Людям, які приходять у сферу одразу із запитанням “Скільки я зароблятиму?”, не варто йти в дубляж
Дмитро Гаврилов:
Я не дуже люблю, звісно, про це говорити й завжди посилаюсь на те, що я підписував договори про конфіденційність. Але можна сказати, що це не супервеликі гроші. Хотілося б, щоб цю роботу цінували більше.
Хотілося б, щоб цю роботу цінували більше
Кого мрієте чи хотіли б озвучити?
Павло Скороходько:
Як я вже казав, мені здебільшого щастило з героями. Щороку виходить величезна кількість нових фільмів, де купа цікавих персонажів. Звісно, всім акторам дубляжу цікаво працювати зі складними, характерними героями, де, як ми кажемо, є що пограти. Наприклад, дуже чекаю цього року на третій мультфільм франшизи “Тролі”, де я дублюю головного героя, троля Пагона, якого в оригіналі озвучує Джастін Тімберлейк. До речі, його пісні в мультфільмі українською мовою теж співаю я сам.
Ната Романько:
Я не думала про те, кого б я хотіла дублювати. Я би просто хотіла, щоб український дубляж продовжував жити й процвітати.
Хочу, щоб нам дозволили робити його більш розмовним. Наразі є певний список заборонених слів, які ми не можемо вживати, щоб когось не образити, або ж вони заборонені через рейтинг фільму. В одній країні, наприклад, можна сказати “бл*ха”, але не можна сказати “н*х*й”.
Дмитро Гаврилов:
У мене немає мрій когось озвучити. Я завжди радий зустріти будь-якого персонажа з цікавістю і з відкритим серцем.
Павло Скороходько:
Свій девіз як актора дубляжу я запозичив у Лесі Українки: “Слово, моя ти єдиная зброє…” Бо як краще можна описати всю міць і красу акторської професії? Те, що український дубляж давно набув статусу, без перебільшень, окремого виду мистецтва — ні для кого не секрет. Звісно, трапляються проєкти більш і менш вдалі, але загалом планка українського дубляжу надзвичайно висока. А все тому, що на початку його становлення в Україні завдання стояло напрочуд амбіційне: довести, що дубляж українською мовою буде крутішим, щирішим, смішнішим і глибшим, ніж дубляж російською. Цей процес розпочався на початку 2000-х, власне, коли вийшли знамениті “Тачки”. Нової ж хвилі він набув зараз, після повномасштабного вторгнення. Якщо раніше зробити крутий дубляж було питанням престижу, то зараз це — питання принципу.
Раніше ми хотіли показати російськомовним українцям, що український дубляж — це круто, що розмовляти українською модно й актуально. Зараз же, коли ми бачимо, як вбивають щодня наших співгромадян, наше завдання — донести, що українська мова — наш щит і меч.
Ми всі — актори, режисери, звукорежисери, перекладачі, менеджери — розуміємо, що мусимо видавати глядачу результат такої якості, щоб нікому навіть на думку більше не спало дивитись кіно російською. Щоб посмішити, коли сумно, щоб надихнути, коли опускаються руки, щоб укотре підкреслити неймовірну й унікальну красу української мови.
Ната Романько:
Немає ніде такої роботи, де за кожне слово тобі дякують. Я кажу слово, і мені кажуть “дякуємо”. Спільнота українського дубляжу — це особлива сім’я, де всі одне одного знають. Звісно ж, приходять і нові люди. Це така сфера, де досвід — це класно, знання — це круто.
Секрет крутості українського дубляжу, мабуть, у любові до цієї роботи.
Але треба розуміти, що актори дорослішають і виростають, змінюється голос. І ти не можеш у 60 писати голос двадцятирічних, як ти це робив колись. Тому маєш можливість з роками проживати нові ролі.
Дмитро Гаврилов:
Я думаю, секрет у тому, що наші актори достатньо голодні до творчості, тому зараз дубляж робиться дуже щиро й відкрито. У цьому процесі немає нудьги, буденності.
Українська мова в дубляжі унікальна своєю мелодійністю і співучістю.
А ще, якщо брати англійську й українську, то сама вимова в українській мові звучить достатньо “округло”, як і в англійській мові. Тому ліпсинк, тобто рух губ, чимось дуже схожий, завдяки чому українська дуже органічно лягає на англійську вимову.
