Як забезпечити сталий розвиток бізнесу, що працює у воєнний час. Лекція Марини Соловйової

Марина Соловйова — експертка зі сталих комунікацій та спікерка галузевих подій з 20-річним досвідом роботи. Останні 12 років керувала комунікаціями в компанії IDS.

Ми зібрали найголовніше з лекції Марини про Sustainability для бізнесів. У межах програми “Говорить бізнес. Де і як комунікувати під час війни” вона розповідає про загальне визначення сталого розвитку, його складові та систему координат. Спікерка завершує лекцію відповіддю на головне запитання: “Що робити бізнесам далі?”.

Дослівно англійське слово sustainability перекладається як “cтійкість”, але для бізнес-процесів ми тлумачимо його як “сталий розвиток”. Тобто це здатність суспільства задовольняти свої потреби та не ставити під загрозу комфортне життя майбутніх поколінь. Сучасні підприємці повинні заробляти гроші, отримувати прибуток, будувати бізнеси, але враховувати всі наслідки, що спричиняє їхня діяльність.

Ще 5 років тому компанії пишалися своїми фінансовими показниками на ринку, і майже ніхто не ставив запитань про екологічну та етичну ціну їхніх досягнень. Якщо власники бізнесу надавали звіт з високими інвестиціями, то на шкоду їхніх дій для ґрунту та населення, що проживає поруч, не звертали уваги.

Зараз ситуація змінилась: у Європі тему сталого розвитку регулярно просувають. Вона вже стрімко наближалась і до України, але ми вимушено зробили кілька кроків назад через війну.

Сталий розвиток розглядають через призму трьох P (people, profit, planet), а вимірюють ESG-принципами (інформацією про екологічні, соціальні та управлінські чинники бізнесу). Це означає, що на рівні держав ключовим аргументом впливу компанії є не гроші, а дотримання перелічених принципів.

Коли до нас прийшла війна, усі українські бізнеси спрямували увагу на соціальний чинник, а саме — на людей. Підприємці й компанії зараз не використовують за планом кошти, попередньо затверджені на реалізацію цілей, оскільки всі ресурси швидко перенаправляють на життя людей (логістику, забезпечення їжею, водою, ліками та закриття решти базових потреб). Звичайно, за таких обставин наші компанії просідають. Але ніщо не зрівняється зі втратою людей, тому такі акценти цілком зрозумілі та правильні.

COVID-19 став репетиційною кризою, війна — набагато масштабнішою. Але це все одно кризи, й ті компанії, що не обрали у COVID-19 пріоритетом працівників, швидко програли. Оскільки будь-який бізнес — це передусім про людей.

Коли ми говоримо про систему координат, у яких діє сталий розвиток, то спираємося на 17 глобальних цілей ООН, які називаються SDG. У цій лекції ми фокусуємо увагу на корпоративно-соціальній відповідальності. Утім, за допомогою таблиці ви можете ознайомитися з усіма темами.

Наприклад, на першому рівні перебувають базові потреби (боротьба з бідністю, голодом, наявність чистої води, санітарії, гендерна рівність, доступ до освіти, досягнення миру).

Усі 17 цілей були прийняті у 2015 році та повинні бути досягнуті до 2030 року. Водночас країни мають кожні 5 років звітувати про свої успіхи. Та насправді бізнеси не мають ресурсу, щоб виконати кожну ціль, тому зазвичай вони обирають 3-5 пунктів, що є найбільш релевантними, та працюють над ними.

Якщо говорити про Україну, то наразі йдеться про нагальні потреби, як-от їжа, тепло, вода, освіта, робота. А коли ми переможемо, то зможемо повернутися на перший рівень і турбуватися про захист води й суші, поширювати відповідальне споживання.

Довгострокові стратегії більше не працюють — вони втратили  актуальність ще під час пандемії. Зрозумійте, зараз важливо лише те, що відбувається тут і зараз. Отже, потрібно стати гнучкими в ухваленні рішень та зміні векторів розвитку.

 Працюйте

Коли бізнес працює, він допомагає обертати гроші, живить економіку, сплачує податки, чим пом’якшує падіння своє та країни. Повністю запобігти цьому падінню не вдасться, але кожен власник бізнесу й кожен його працівник можуть зменшити масштаби втрат. Наприклад, коли ви виплачуєте зарплату, людина отримує можливість допомагати далі: ЗСУ, літнім людям, дітям і тваринам. Також закликаю купувати продукцію в українських виробників, адже саме вони є рушійною силою економіки. Для цього раджу сайт Buy For Ukraine.

Робота — це соціальна циркуляція ресурсів і контактів у природі, яка дає нам живлення та стає необхідною ін’єкцією для економіки нашої країни.

 Надягайте маску спочатку на себе

Я не знаю, де ви перебуваєте й у яких умовах, але прямо зараз поставте себе на здоровий рівень геоцентризму. Якщо ви власник бізнесу або маєте дитину, то, найімовірніше, відчуваєте за них відповідальність — це природно й правильно. Але ви не зможете потурбуватись про інших, коли у вас закінчиться ресурс. Тому спочатку наведіть лад у своєму маленькому всесвіті, а лише потім думайте про оточення.

 Навчайтесь

Такої кількості якісних програм і професійних курсів від відомих компаній не було навіть за часів пандемії. Можна чітко побачити, що частина наявних бізнес-напрямів зникне або трансформується, а ваше завдання — стежити за інфопростором і підлаштовуватися під обставини. Зараз потрібно вивчати нові сфери, переформатовуватися й змінювати швидкість розвитку.

 Показуйте обличчя бренду. Кількість власників компанії не має значення — ваш споживач повинен знати хоча б когось в обличчя. Раніше люди не звертали уваги на такі чинники, але тепер ставлення до бізнесу більш лояльне, коли в нього є людське обличчя.

 Будьте чесними

Будьте доречними у своїх комунікаціях і релевантності. Працівники мусять постійно змінювати контент-плани, меседжі. Уявіть, що публікація вже затверджена, а за годину щось сталося, і тепер вона вплине негативно на репутацію компанії. Такі ситуації не рідкість, тому що все відбувається дуже швидко. Тож говоріть правду, стежте за медіаполем і аналізуйте увагу споживачів.

 Sharing is Caring

Оптимізуйте всі наявні у вас ресурси, пропонуйте іншим те, що для вас зайве, намагайтеся орендувати, якщо немає фінансів купити. Допомагайте іншим і не соромтеся брати те, що вам необхідно — ми всі працюємо на спільну мету.

 Уникайте грінвошингу

Це поняття означає дії бізнесу, спрямовані на обман. Часто власники ставлять перед собою матеріальні цілі, але намагаються це приховати й приписують собі більш моральні принципи. Хочу сказати, що таким компаніям не уникнути репутаційного удару, тому що правда все одно випливе.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: Грінвошинг: як компанії маніпулюють екологічним маркетингом

 Шукайте закордонні ринки

Якщо Україна не може дати вам ресурс для розвитку через війну, то проаналізуйте ринки інших країн. Можливо, хтось дає фінансову підтримку малому та середньому бізнесу. Ви не станете менш українцями, якщо будете розширюватися, показувати наш продукт за межами країнами та продовжувати працювати. Нам є чим пишатися, тож сміливо поширюйте це.

 Coopetition

Війна — не час для конкуренції. Під час війни необхідно кооперуватися з конкурентами. Хороший приклад — український телемарафон, який запустили в перші дні війни. Усі телеканали обговорили наявні ресурси, об’єдналися та завдяки спільній праці випустили масштабний продукт. Кожен з них міг завантажити своїх працівників 24/7 і, конкуруючи, намагатися першим транслювати новини, проте це працювало б лише в нетривалій перспективі.

 Розповідайте світу про Україну

Використовуйте соціальні мережі своїх бізнесів, навіть якщо у вас невелика цільова аудиторія. Поширення в будь-якому разі важливі. Підтримуйте одне одного, діліться корисними ресурсами та інформацією і не давайте світу забути про війну в Україні.

 Зберігайте почуття гумору

Це допоможе зробити внесок у власний емоційний стан і підтримувати працівників. Коли бачите хороший мем — надішліть його в чат або навіть розмістить на сторінці бренду, нехай хтось усміхнеться. Контент не повинен на 100% бути присвячений війні в контексті страждань. Адже психіка людей може збожеволіти, і тоді точно не буде кому підіймати українську економіку.

 Дійте!

Не буває маленьких дій — усі вони важливі та ведуть нас до вагомого результату. Тому якщо ви в безпеці, будь ласка, допомагайте на своєму “фронті”.