Українські дизайнери й бренди одягу все частіше звертаються до культурних надбань минулого, створюючи окремі моделі й цілі колекції. Що їх надихає найбільше — з’ясовуємо в матеріалі.
Vozianov
Vozianov — бренд, заснований у 1998 році Федором Возіановим і покликаний руйнувати межі й досліджувати моду та дизайн крізь призму лаконічності й універсальності. Досягають цього, зокрема, через відмову від такого параметра, як розмір, а також через відхід від жорсткого фасону. Це “пластичні” речі, які підходять різним людям, з різними типами фігури та мають застібки як на чоловічий, так і на жіночий бік.
Одним з головних викликів бренду є перетворення одягу на об’єкт дизайну, що дозволить йому бути актуальним поза часом і тенденціями.
Натхненний роботами авангардистів, Федір Возіанов неодноразово звертався до них у своїй творчості. Першу тематичну колекцію за мотивами творів Казимира Малевича дизайнер створив у 2009 році. Колекція була представлена на церемонії відкриття монумента Малевичу. Показ завершувала біла сукня з вишитими на ній словами гімну “Ще не вмерла Україна”.
Удруге Возіанов звернувся до творчості художника у 2011 році — колекція була побудована на основі форми квадрата. У колекції “Супрематизм 2.0” 2015 року до квадрата додалися коло й хрест.
Цього літа з’явилася нова версія сукні-хреста (CrossDress), створеної за мотивами картини Малевича 1915 року “Чорний хрест”. Бренд переконаний, що хрест — найменш популярна форма сукні, натомість горошок — найпопулярніший візерунок для сукні. Цей антагонізм вирішили об’єднати в одному вбранні.
За мотивами творів Олександра Архипенка Vozianov створив колекцію АРХІ. Назва одночасно відсилає до перших літер прізвища художника, що співзвучне зі словом “архітектура”, а також до поняття “архі” як найвищого ступеня ознаки.
У створенні колекції дизайнер скористався прийомом, запозиченим з мистецтва — палімпсестом. У давнину, щоб зекономити на полотні, художникам часто доводилося замальовувати стару роботу й поверх створювати нову. Дизайнер використав ідею палімпсеста для перформансу в Парижі: з однієї форми постало 8 картин, які перетворилися на 8 предметів одягу (сукні, спідниці, пальта) різних кольорів.
Кожна річ містила кілька різноколірних тканин, з’єднаних між собою. Форма “картини” в цьому випадку залежить від людського тіла. Людина входить у простір картини, а картина — у простір людини. Федір Возіанов вважає, що це і є актом творення мистецтва на очах у публіки — новим мистецтвом.
На своїй сторінці в соцмережах бренд розмірковує, чи може мода бути мистецтвом, та стверджує, що у стандартному значенні ні, оскільки вона принципово й безкомпромісно функціональна. Щоб зробити модну річ артоб’єктом, її необхідно позбавити функції.
Так Возіанов вигадав HalfDress — напівсукню, наполовину витвір мистецтва — найімовірніше, супрематичний. Поки сукня висить на полотні, ви не вгадаєте, як її носити, аж поки не приміряєте. НапівСукня може перемикати режими, як фізичні речовини змінюють стан. Окрім того, бренд пропонує використати її як картину.
Syndicate
У 2018 році бренд одягу Syndicate у співпраці з художником Вовою Воротньовим створив колекцію базового повсякденного одягу, присвячену українському авангарду. Дроп складався з худі, лонгслівів, футболок, а також аксесуарів — шарфів та кепок.
У колекції використали мотиви з української періодики 20-30-х років XX століття: журналів “Нова генерація”, “Гарт”, що виходили у Харкові, львівського “Альманаху лівого мистецтва”, ескізу театрального костюма Анатоля Петрицького до “Вія”, а також кіноплакат першого українського ігрового кіно режисера Дзиґи Вертова “Ентузіязм: Симфонія Донбасу” київської студії “Українфільм”.
Колекція “Український авангард”, як пояснював бренд, була покликана актуалізувати маловідомі символи українського мистецтва 20-30-х років серед молоді в Україні та світі.
Etnodim
Бренд Etnodim створив для літньої колекції сорочку “Слово” — за назвою легендарного харківського будинку “Слово”, який у 1920-х роках збудували спеціально для митців. Архітектор Михайло Дашкевич спроєктував його у формі літери С.
Мешканцями будинку стали письменники й художники, імена яких ми здебільшого знаємо в контексті “Розстріляного відродження”. Адже, поселившись у “Слові”, вони опинилися в пастці. У 30-х роках їх почали масово арештовувати, уціліти вдалося одиницям.
Творці вишиванки використали на ній такі символи:
- козлики — художник-футурист Анатолій Петрицький, який малював їх на своїх щоках;
- хвильки — письменник Микола Хвильовий;
- прямі лінії у вигляді смужок берези — Лесь Курбас та актори театру “Березіль”;
- вишні — письменник-гуморист Остап Вишня;
- ґроно винограду — Валер’ян Поліщук, автор альманаху “Ґроно”;
- гілочка ялинки — Михайло Яловий;
- пташки / ворони — автомобілі “волги”, “чайки”, які стежили за письменниками й художниками та викрадали їх.
Анна Фесенко, Дизайнерка бренду:
Ідея взяти тему будинку “Слово” для створення вишиванки виникла в агенції Dramaqueen, а ми її переосмислювали. Крій навмисно обрали унісекс, щоб сорочка не мала гендерного визначення. Ознайомившись детально із джерелами, я вирішила зобразити головних діячів на сорочці у вигляді певних символів, які б легко зчитувалися, за якими можна було б упізнати того чи іншого митця.
Для мене “Слово” є прикладом безжального поводження влади з культурними діячами та жорстокого втручання у їхню творчість. Головним завданням дизайну було влучно розкрити тему й донести її до клієнтів, аби кожен знав про цю історію і не був байдужим до таких складних тем.
Над утіленням ідеї, окрім мене як дизайнерки, працювали конструктор і технолог, а орнамент й образ у цілому створювала я. Модель народилася з першого разу і в процесі роботи майже не змінювалась, оскільки була продуманою спочатку. Червоний колір у вишивці символізує кров, що була пролита, а чорний — символ трагізму та жорстокості.
У майбутньому хотілось би створювати подібні речі, що мають сенсове навантаження, порушувати складні теми — не тільки історичні, а й сучасні. Щоб орнамент та одяг загалом несли певний зміст та, можливо, спонукали людей до вивчення нашої багатої і різноманітної культури.
Харківський ЛітМузей
Варто згадати, що до теми популяризації митців, які працювали у Харкові, активно долучаються місцеві ініціативи та інституції. Так, Харківський ЛітМузей у співпраці з художниками Нікітою Тітовим і Діною Чмуж розробив до ювілеїв Валер’яна Підмогильного, Павла Тичини й Лесі Українки безкоштовні принти для некомерційного використання. Їх можна завантажити й самостійно нанести на вироби.
Митець Віталій Кохан, натхненний Лесиним образом “птиці віщої” у виконанні Діни Чмуж, створив срібну підвіску.
Марія Норець (MARIA)
Дизайнерка Марія Норець створила у 2017 році колекцію “Я йду до тебе”, присвячену п’яти знаковим українським поетам і поетесам: Лесі Українці, Михайлові Семенку, Василеві Стусу, Ліні Костенко та Оксані Забужко. Вона здобула Гран-прі конкурсу молодих дизайнерів “Погляд у майбутнє”.
За назву колекції взято цитату з поезії Василя Стуса “Крізь сотні сумнівів…” Одяг є інструментом, що дає можливість порушувати важливі питання. Втілені на тканині автографи віршів комунікують про збереження в матерії духовних цінностей.
2018 року дизайнерка випустила під брендом MARIA колекцію “Тут десь кінчається небо і починаюся я…” У ній утілено 12 історичних, релігійних та міфологічних образів Жінки через 12 віршів п’яти поетес: Лесі Українки, Оксани Лятуринської, Олени Теліги, Ляди Могилянської та Христі Алчевської. Колекція покликана показати, якою різною, мудрою та красивою може бути жінка.
Dodo Socks
До 150-річчя Лесі Українки бренд шкарпеток випустив пару “Contra Spem Spero” та запустив флешмоб, присвячений читанню цього вірша. До ювілею письменниці на основі записів читачів змонтували відео.
Oliz
В Oliz є багато товарів, натхненням для яких стали мистецькі об’єкти й відомі постаті культури. До прикладу, бренд випускав лімітовані колекції хусток із цитатою з вірша Ліни Костенко до 90-ліття письменниці, з текстом вірша “Так ніхто не кохав” Володимира Сосюри. Напередодні Різдва та новорічних свят створили колекцію “Казки родини Примаченко”.
Окрім того, Oliz активно співпрацює з українськими музеями, поповнюючи колекцію своїх виробів “Музейна”. Серед партнерів — Музей Тараса Шевченка, Музей Івана Гончара, Музей українського народного декоративного мистецтва, Одеський художній музей. Частину коштів із продажу товарів спрямовують на підтримку музеїв.
У цій колекції створили хустки із зображеннями картин Катерини Білокур, Тараса Шевченка, Ганни Собачко-Шостак, Івана Айвазовського.
Nesamovyto
Молодий український бренд NESAMOVYTO надихався мелодіями трембіти, пейзажами Карпат і природними стихіями. Так створив колекцію хусток, в основі сюжетів яких — чотири українські пісні: “Де ти тепер?”, “Ніч яка місячна”, “Я піду в далекі гори” та “Черемшина”.
У співпраці з Аліною Паш бренд випустив колекцію Persona. Творці визначають її як виставку-монолог про світовідчуття та духовну парадигму жіночого єства, що є розвитком життєвої ниті Мавки / Марусі Чурай / Софії. До колекції увійшли хустки Churai, Mavka та Sophia. Джерелами натхнення для неї стали “Лісова пісня” Лесі Українки, “Маруся Чурай” Ліни Костенко і Valse melancolique Ольги Кобилянської.
JUL
До 50-ліття легендарної пісні Володимира Івасюка “Червона рута” бренд JUL створив дві сукні з авторським принтом. У дизайні принту бренд утілив власне бачення квітки червоної рути. На внутрішній тканинній бирці сукні розмістили рядки з пісні “Ти у мене єдина, тільки ти, повір”.
Bevza
Однією з головних особливостей колекції Bevza весна-літо 2021 стали аксесуари з кераміки й предмети декору, що черпали натхнення з культури Трипілля і створені в колаборації з брендом Надії Шаповал nadiia. Бренди ставили за мету показати й розкрити світові унікальну культуру України.
В основі колекції — намиста: неглазуровані керамічні намистини, гладкі жіночі фігури на позолочених ланцюжках, фігурки тварин (які також використані в колекції як ґудзики). Прототипи створила вручну Надія Шаповал, а виготовили їх керамісти. Підвіски гарно доповнюють як повсякденний образ, так і вечірнє вбрання.
Світлана Бевза й Надія Шаповал побували на території колишніх трипільських поселень, де шукали ідеї й споглядали природні ландшафти. За сприяння заповідника “Трипільська культура” вони ознайомилися зі старовинною керамікою та створили на основі побаченого артфільм TRYP, присвячений колекції, з аерозйомкою Трипілля.
