Історії

Я роблю меми. Історія Івана Марунича

Автор мему “На корпоративі Wizzair не годують”
Ірина Виговська, 30.04.2020

Музикант, ведучий на радіо й телебаченні, блогер Іван Марунич розповів про специфіку вдалих жартів, репости від Віталія Кличка та можливості заробити на гуморі.


Я пам’ятаю свій перший пост, який викликав резонанс

Більшість жартів, які я публікую, просто вигадую. Але була й цілком реальна ситуація, трапилася вона перед минулими місцевими виборами. Я їхав за кермом грати з друзями у футбол, і мені зателефонували. Діалог був таким:

І поклала слухавку. Я якраз запаркувався біля футбольного поля, записав цей діалог, запостив у Facebook та пішов грати. Коли повернувся за дві години, був приємно здивований – під постом були сотні лайків, багато шерів та коментарів. Усі ржали, хоча й зауважили, що Віталій проти Леннокса насправді вистояв 6 раундів. Але, безперечно, це був один з його найкращих та справді великих поєдинків у кар’єрі. Здається, це був мій перший пост, який викликав резонанс.

Насправді моя основна діяльність – музика, я – фронтмен гурту NRavitsa Planet та ведучий на радіо й телебаченніБлогерство — це більше хобі та можливість весело проводити час онлайн. Дуже ціную свою аудиторію, бо іноді жарт у коментарях розганяють так смішно, що я сам потім довго сміюсь. У коментарі приходять друзі — артисти, музиканти, професійні сценаристи, стендапери. Це люди з прекрасним почуттям гумору — за словом у кишеню не полізуть.


Короткий пост переріс у великий флешмоб

Цієї зими мій короткий пост “На корпоративі Wizzair не годують” переріс у величезний флешмоб і вийшов за межі соцмереж. Серед моїх улюблених такі варіанти: “На корпоративі компанії «Воля-кабель» ніхто не залипає в телефон, бо нема інтернету”, “На корпоративі видання «Гордон» на сцені співали, танцювали, жартували, брали інтерв’ю, читали стендап, показували мініатюри, пророкували майбутнє. Але потім Дмитро втомився”, “На корпоративі апостола Володимира Мунтяна виступають НеАнгели”.


Мер Києва репостнув мою пісню про карантин

У нас із Віталієм Кличком довга історія, він часто є героєм моїх жартів. Буквально кілька днів тому мер Києва репостнув собі в Instagram мою пісню про карантин. Річ у тім, що в одному з куплетів пісні я згадав його звернення до киян: “Досить шастать! Шастать досить!”.

А наближені до мера люди по секрету сказали, що Віталій щиро сміявся з мема про великоднього кролика. Як добре, що чемпіон світу з боксу має хороше почуття гумору.


Усе залежить від інформаційних приводів

У мене немає жодного контент-плану — кількість мемів залежить від наявності інформаційних приводів. Для мене в цій справі все засновано на натхненні. Але найголовніше — стежити за трендами й актуальними темами.

Нещодавно раптово виник новий образ — таксист Іванич, який коментує ситуацію навколо. Це перебільшений збірний образ “диванного експерта” з усього, який ґрунтується на конспірологічних теоріях. Іванич — це той таксист, який за кілька хвилин може прокоментувати всі процеси на Землі — від пандемії до політичних змов масонів.

Знаходяться люди, які вірять, що це справжній таксист зі справжніми переконаннями. Для мене це свідчить лише про те, що образ вийшов правдоподібним. Днями я навіть завів Іваничу YouTube-канал.


Один із жартів запостив собі Святослав Вакарчук

Я не збираю топ своїх улюблених мемів, але запам’ятовується, коли хтось із тих, про кого вони — репостить. Так, один із моїх жартів запостив собі у твіттер Святослав Вакарчук.

Напередодні концерту “Океан Ельзи” на Олімпійському по всьому місту висіли афіші “Нічого, крім музики”, а Святослав перед тим дав велике інтерв’ю на тему квантової фізики. Можливо, не всі знають, він – кандидат фізико-математичних наук. Я трохи переробив актуальну афішу — і вийшов мем.

На той момент це було смішно.

Хоча я завжди пам’ятаю, що гумор – це продукт, який живе дуже недовго. По-перше, у мене стиль актуальних жартів – тут і зараз. Уже завтра ці жарти можуть не спрацювати. Тому й намагаюсь не витрачати на це багато часу, залишаюся музикантом. Велика перевага музики над гумором у тому, що якщо ти написав вдалу пісню, вона житиме в записі й на концертах роками.

Є групи та пабліки, які присвоюють чужі жарти. Оскільки для мене це просто хобі, коли бачу десь свій мем — тішусь. Отже, пішло в народ. Але коли вказують автора, звісно ж, приємно вдвічі. Це правильно — завжди зазначати авторство, не лише в мемах.

Я не планую вибудовувати стратегію та розподіляти контент по різних платформах. Мені хочеться залишитися просто “народним” блогером, тому більшість жартів я публікую у Facebook. Мені так зручно, і тут моя основна аудиторія.

Хоча є матеріал, який живе й на інших майданчиках. Музика NRavitsa Planet здебільшого міститься на Apple Music, Google Play та YouTube. Також на YouTube можна знайти випуск “Розсміши коміка” з моєю участю


Останній рік-півтора до мене регулярно звертаються з рекламними пропозиціями

Я погоджуюсь прорекламувати щось лише за умови, якщо цей продукт мені самому подобається, і якщо стилістику та формат подачі залишають за мною.

Також я іноді пишу на замовлення сценарії та розробляю рекламні кампанії — переважно в музичній сфері. Минулого року прокачували концерт гурту “Друга ріка” у Палаці спорту. Для цього зняли з фронтменом гурту Валерієм Харчишиним серію відео, де він грає на трубі в незвичайних для себе й людей місцях: у “Пузатій хаті”, у Макдональдсі, на вокзалі, у переході метро “Святошин”, під вікнами президента та під час новин на “5 каналі”.

Проєкт назвали “Труба кличе”, і фінальним акордом був “спецвипуск” у Палаці спорту. Під час самого концерту, на який прийшло 8 тисяч людей, я вийшов з гітарою на останню пісню, і ми з Валерієм та його трубою зіграли пісню “Вже не сам”. Це була дуже крута кампанія.

За рік після цього ми продовжили тему, цього разу для команди Pianoбой. Ми зустрілися з Дмитром Шуровим і вирішили, що йому треба спробувати себе в нових професіях. Він на один день ставав кондуктором у тролейбусі, продавцем на Житньому ринку, доїв корову в селі та обдзвонював друзів-артистів як працівник колл-центра. Ми телефонували Жені Галичу, Ігорю Кондратюку, Аліні Паш та Олені Кравець й інтелігентно дуркували. До речі, майже ніхто Дмитра одразу не впізнавав. Усі ці відео можна знайти на YouTube.


На кого підписатися

Серед колег, на яких я порадив би підписатися, Дмитро Коваленко

Ми з ним ніколи не бачилися наживо, але я вже декілька років ржу з його постів. До речі, він, на відміну від мене, професійно володіє фотошопом. Тому візуалізація його авторських жартів у картинках — на крутому рівні.

А також раджу підписатися на стендапера Антона Тимошенка. От якраз із ним ми знайомі наживо та дружимо. Вважаю його одним з найкращих молодих гумористичних сценаристів. Під час самоізоляції він випускає смішні “хроніки карантину”.

Читайте також у рубриці Історії
«Головне — робити»: історія Максима Сердюка про роботу медіа СЛУХ під час карантину
Головний редактор медіа СЛУХ про роботу редакції та музичний ринок в Україні в умовах пандемії
Переїхав до тещі й запустив стартап. Як подружжя киян розробило єдиний абонемент в усі фітнес-клуби
Історія про проєкт-мрію, який запустили, не витративши ні копійки
Я написала та видала першу в Україні дитячу книжку про коронавірус
Історія української журналістки, перекладачки й дитячої письменниці
«Це не лайка, а заклик до дії». Юлія Шум про спортхаб «ЕБШ»
Сміливі комунікації, новий напрям фітнесу в Україні та робота під час карантину
Я веду Instagram-блог про екологію
Поговорили з екоблогеркою @daria_check про рекламу і заробіток в Instagram, корисний контент, екопроєкти та труднощі блогерства
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень