Чи можна почути дизайн? Чи можна відчути його на дотик? Ми звикли сприймати графічний дизайн як суто візуальний інструмент. Та чи справді це так і чи можна обмежувати його лише одним виміром сприйняття реальності?
Сучасний графічний дизайн глибоко інтегрований у цифровий світ — він гнучкий, адаптивний і динамічний. Він не просто малює візуальні образи, а створює досвід. Це складна мозаїка з різних дисциплін, методів та інструментів, що разом створюють виразний візуальний діалог. Його мета — не просто привернути увагу, а зробити повідомлення переконливим, таким, що запам’ятовується.
Як залучити звук, текстуру, запахи та смаки, щоб дизайн став не просто візуальним, а багатовимірним і справді відчутним? Дизайнерка Марія Серветник пояснює на прикладах кейсів агенції MOKO.
АУДІАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ
Першим, найбільш очевидним і зрозумілим, невізуальним інструментом графічного дизайну є звук. Нині, коли відео керує контентом, музика й звукові ефекти стали важливою частиною комунікації. Їх використовують в анімації, моушн-дизайні, статичних форматах і навіть в імерсивних проєктах.
Звук може підсилювати сприйняття, підвищувати емоційну залученість і сенситивність. Проте це не єдина його роль — він сам собою сильний інструмент, що іноді говорить більше за зображення.
Почнімо з очевидного. Ми живемо у світі, переповненому шумом — звуки доріг, автомобільних трас, натовпи на вулиці тощо. Парадокс у тому, що це, хоч і виснажує, проте є природним станом речей, на відміну від цілковитої відсутності звуків. Численні експерименти з використанням безлунної камери доводять, що абсолютна тиша має згубний вплив на людину. Тиша лякає, пригнічує, відсторонює.
Звукові ефекти, навпаки, роблять візуальний ряд живішим і зрозумілішим. Вони додають реалістичності, знайомості, потрібного настрою та допомагають глядачу глибше зануритись у простір, створений дизайнером.
Ба більше, музика може не лише акомпанувати, а й формувати власні сенси. Один візуальний ряд може сприйматися по-різному залежно від музичного супроводу (чого варта лише славнозвісна сцена у кабінеті директорки Гоґвортса Долорес Амбридж). Саме аудіо створює контрасти, багатошарові наративи та нові емоційні відтінки, формує повноцінний сторителінг.
За цим принципом наша дизайн-команда створила відеоролик для міжнародної конференції «Відновлення прав постраждалих від сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом: елемент миру та світової безпеки». Нашою метою було не лише донести інформацію про досвід, який пережили постраждалі від СНПК, а й максимально занурити глядача в атмосферу гнітючості.
По-перше, ми зіграли на контрастах і поєднали ніжні акварельні ілюстрації з тривожним звуковим супроводом (постріли, крики, тупотіння ніг), щоб підсилити відчуття небезпеки. Другу ж частину ролика, присвячену безпосередньо оповідям постраждалих, наша команда символічно загорнула в образ темряви, яка створювала гнітючий клаустрофобний ефект.
Водночас мінімалістичне візуальне оформлення допомогло зосередити увагу на самій розповіді — емоціях, переживаннях і рефлексіях.
ТАКТИЛЬНІ ВІДЧУТТЯ
Текстура є одним із базових засобів візуальної комунікації. Це «сіль» графічного дизайну — вона здатна розкривати глибину й зміст форми чи кольору, розставляти необхідні акценти, додавати проєкту ексклюзивності. Через текстуру ми можемо передати не лише зовнішній вигляд предмета, а й емоційне враження від нього.
Гладкі та м’які текстури (тобто ті, що мають низьку контрастність) краще підходять для фонових зображень у мінімалістичних композиціях, оскільки створюють відчуття порядку й цілісності. Контрастні ж часто використовують для ілюстративного матеріалу або для створення акцентних плям. До того ж текстура має інформативний характер. Так, реалістичні натуральні матеріали (дерево, скло, тканина, метал) можуть розповісти про природу бренду, його зміст чи характер.
Текстурні рішення традиційно асоціюють із друкованою продукцією. Те, як відчуваються папір чи тканина — щільність, текстура, рельєф, — впливає на враження людини від взаємодії з брендом. Тому під час розроблення паковання, етикеток або поліграфічної продукції необхідно ретельно обирати матеріали, які гармонійно відображатимуть ідеологію бренду та його цінності. Наприклад, матові текстури з рельєфним тисненням створюють асоціацію з преміальними або крафтовими товарами, підкреслюючи їхню унікальність та якість. З іншого боку, глянцеві матеріали зазвичай транслюють сучасність і доступність, що ідеально підходить для масового сегмента, де важливий привабливий зовнішній вигляд.
Також важливо враховувати екологічність: перероблені або придатні до утилізації матеріали демонструють відповідальність бренду перед людьми й природою. Це особливо цінують екосвідомі споживачі.
Тому вибір матеріалів — це не лише питання дизайну, а й інструмент для побудови довіри та залучення споживачів.
Не менш важливе значення текстури мають і в диджиталі. Вони роблять композицію об’ємною, допомагають уникнути плаского вигляду та надають зображенням завершеності.
Так, у розробці ілюстративних матеріалів і композицій для проєкту психологічної допомоги та підтримки для підлітків і молоді «Не дрібниці» наша дизайнерка та ілюстраторка Анастасія Граб використовує структури ґранджу та м’ятого паперу. Такий підхід створює не лише унікальні дизайнерські рішення, а й такі, що справді резонують з аудиторією. У нашому випадку ґрандж нагадує про популярну зараз естетику дев’яностих і нульових, а м’ятий папір із зошита викликає знайомі відчуття в нашої цільової аудиторії — підлітків.
НЮХОВІ ТА СМАКОВІ ВІДЧУТТЯ
У світі, де увага споживачів швидко розсіюється, залучення запаху чи смаку в дизайнерські рішення може бути ефективним способом привернути й утримати інтерес. Це створює багатосенсорний досвід, де новий вимір посилює емоційний зв’язок із брендом чи продуктом.
Певно, найвідомішим прикладом такого підходу є парфумовані сторінки в каталогах косметики, які ми всі обожнювали в дитинстві. Використання ароматів у друкованій продукції дає змогу компанії створити позитивні асоціації, які натомість можуть впливати на рішення про покупку чи сприйняття бренду.
Бренди часто використовують парфумовані паковання, етикетки, а також інтегрують запах в офлайн-простір, щоб створити унікальний і незабутній досвід для користувача.
Бренди часто використовують парфумовані паковання, етикетки, а також інтегрують запах в офлайн-простір, щоб створити унікальний і незабутній досвід для користувача.
Окремої уваги заслуговують і смакові відчуття. Ми живемо в епоху візуальних стимулів, і значна частина з них присвячена їжі. Апетитні зображення страв часто стають частиною реклам — вони заповнюють соціальні платформи, приваблюють користувачів і маніпулюють нашими психофізіологічними особливостями.
Відповідно до дослідження, опублікованого на платформі PubMed, фотографії їжі стимулюють мозок, зокрема ділянки, що відповідають за контроль апетиту, а також впливають на секрецію шлункового соку. Автори дослідження стверджують, що споглядання їжі активує ті самі ділянки мозку, що й споживання.
Саме ця концепція лягла в основу створення фотоконтенту для бренду METRO.
«Ми зазвичай акцентуємо на динаміці, блиску й апетитності, щоб викликати в наших підписників бажання скуштувати страву чи продукт. Найуспішніші публікації — це ті, які супроводжуються яскравими й смачними знімками. Цей підхід є ключовим у створенні нашого контенту. Референси для натхнення ми добираємо так само ретельно: з фокусом на рух, цікаві ракурси, освітлення та загальну “смачність” зображень», — пояснює дизайнерка Влада Юріна.
Не оминемо увагою зображення, створені штучним інтелектом. Люди часто негативно реагують на такі зображення їжі через ефект «моторошної долини». Вони видаються реалістичними, але мають недоліки, як-от неправильна текстура, нереалістичне світло, дивні пропорції. Це спричиняє відчуття тривоги в споживача.
Усе це доводить: графічний дизайн не лише створює образи, а й комунікує з їх допомогою. Він став живим багатовимірним середовищем та апелює до всіх органів чуття — зір, нюх, слух і дотик. Пам’ятайте, коли дизайн працює з кількома сенсорними каналами одночасно, він стає глибшим, чеснішим і таким, що справді торкає. Саме такий дизайн здатен не просто привернути увагу — він залишає слід.