Документальна стрічка режисерки Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить» увійшла до списку номінантів 38-ї премії European Film Awards. Фільм представлено одразу в двох категоріях: «Європейський документальний фільм» та «Європейський фільм».
Стрічка показує різні фрагменти життя України у перші роки повномасштабного вторгнення. Ольга Журба — кінорежисерка, режисерка монтажу та сценаристка, створила свою другу повнометражну документальну роботу, яка стартувала на Венеційському кінофестивалі у 2024 році й отримала міжнародну увагу.
Перші кадри для фільму зняли на Київському вокзалі на початку вторгнення під час масової евакуації. Тоді команда не ставила за мету створювати повнометражну роботу.
European Film Awards щороку відзначає досягнення у європейському кіно. У жовтні фільм увійшов до шортліста, а за результатами голосування членів Академії став номінантом. Для українського документального кіно це етап, який відкриває участь стрічки як у документальній категорії, так і в головній номінації року поряд з іншими європейськими фільмами, як-от «Бугонія» Лантімоса Йоргоса, «Сентиментальна цінність» Йоакіма Трієра та «Сірат» Олів’є Лаше. Подвійна номінація демонструє високі оцінки професійної спільноти та інтерес до українських проєктів у Європі.
Голосування формують понад 5000 членів Європейської кіноакадемії, які переглядають увесь перелік відібраних робіт. У процесі беруть участь і українські члени Академії. Наступний етап голосування триватиме з 15 грудня 2025 року до 8 січня 2026 року. Імена лауреатів оголосять 17 січня 2026 року в Берліні.
Паралельно зі здобуттям номінацій фільм розширює свою присутність у Європі. Права на показ придбали Danmarks Radio (Данія), Sveriges Television (Швеція), LRT (Латвія) й RTS (Швейцарія). 25 листопада його покаже ARTE France, що також є копродюсером стрічки в межах колекції Generation Ukraine. Покази на цих каналах відкривають доступ до ширшої аудиторії та демонструють реалії життя під час війни й наслідки вторгнення росії в Україну.
Упродовж останнього року стрічку представляли на різних подіях у Європі та США — від фестивалів до самітів, зустрічей та дискусій. Серед них — Копенгагенський саміт та події для науковців і правозахисників, які працюють з темою війни та її впливів.
«І водночас цей фільм — не лише про культурну дипломатію. “Пісні землі, що повільно горить” — це високохудожній, професійно зроблений фільм. Те, що він спочатку потрапив до короткого списку, а тепер, завдяки голосам професіоналів з індустрії з усієї Європи, отримав дві номінації Європейської кіноакадемії, є важливим визнанням роботи нашої команди. Я дуже рада за всіх, хто вклав свої зусилля в цій проєкт», — додає Дар’я Бассель.
Після світової премʼєри фільм отримав низку престижних нагород на фестивалях світового рівня. Його визнано найкращим фільмом на Міжнародному кінофестивалі в Ризі, Big Sky Documentary Film Festival у США, One World International Documentary Film Festival у Празі та Docville у Бельгії. На фестивалі Verzio у Будапешті стрічка отримала Doc Future Award, а на Docudays UA — нагороду як найкращий український фільм національної програми. На Millennium Docs Against Gravity у Варшаві фільм здобув відзнаки Amnesty International, First Appearance Award та Special Mention за операторську роботу. У листопаді 2025 року стрічка стала найкращим документальним фільмом на Ukraina! Festiwal Filmowy у Польщі.
У створенні фільму взяли участь оператори Володимир Усик, Вʼячеслав Цвєтков і Михайло Любарський. Монтаж здійснив Міхаель Ааглунд, музику написав Ярослав Татарченко, звукорежисером був Павло Мельник. Продюсерка — Дарʼя Бассель, копродюсерки — Анне Кенке (Final Cut for Real, Данія) та Керстін Убелаκер (We Have a Plan, Швеція).
Раніше ми писали, що українці влаштували мистецьку акцію на Венеційському кінофестивалі