Український Оскарівський комітет обрав документальний фільм «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк національним кандидатом на 99-ту премію Американської кіноакадемії. Стрічка представлятиме Україну в категорії «Найкращий міжнародний фільм».
Документальна стрічка також кваліфікована для подання на премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм». Про рішення повідомив Український Оскарівський комітет на своїх офіційних сторінках.
Світова прем’єра «Слідів» відбулася у 2026 році на Берлінському міжнародному кінофестивалі в секції Panorama Dokumente. Там фільм отримав головну нагороду — Глядацький приз. Пізніше стрічка стала переможцем документального конкурсу правозахисного фестивалю Movies That Matter у Гаазі. Саме ця відзнака відкрила можливість подання фільму на «Оскар» ще й у категорії документального повнометражного кіно. Крім того, «Сліди» увійшли до двадцятки глядацьких фаворитів фестивалю Hot Docs у Канаді.
Фільм розповідає про українських жінок, які пережили сексуальне насильство й тортури, вчинені під час російської агресії. У центрі історії — Ірина Довгань, колишня полонянка та активістка, яка документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України. Стрічка зосереджується на фіксації воєнних злочинів, а також на спільноті жінок, які публічно говорять про пережите та шукають справедливості.
Режисерка Аліса Коваленко, як і героїні фільму, є членкинею SEMA Ukraine та займається правозахисною діяльністю. Серед її попередніх документальних робіт — «Аліса в країні війни» (IDFA 2015), «Домашні ігри» (Sheffield Doc/Fest 2018), «Ми не згаснемо» (Berlinale 2023) та «З любов’ю з фронту» (CPH:DOX 2025), які були представлені на міжнародних кінофестивалях.
«Обрання нашого документального фільму “СЛІДИ” для представлення України на 99-й премії “Оскар” — це неймовірна честь і відповідальність. Але передусім — це можливість привернути увагу світу до злочинів сексуального насильства й катувань, вчинених російськими окупантами, і зробити гучнішими голоси жінок, які відмовилися мовчати про пережите. Для мене це також дуже особиста сходинка. “СЛІДИ” виросли зсередини нашої спільноти постраждалих — із довгого шляху від майже цілковитої тиші, коли я вперше публічно свідчила про насильство, пережите в полоні на початку російської агресії, до сьогоднішнього багатоголосся жінок. За ці роки я бачила, як жінки знаходять одна одну, як сестринство й солідарність допомагають нам повертати собі силу, відновлюватися разом і перетворювати пережитий досвід на дію. Ми не мовчазні й невидимі жертви. Я вірю, що наші голоси можуть стати колективною силою спротиву та рушієм змін. І сподіваюся, що “СЛІДИ” допоможуть їм звучати ще гучніше — щоб вони не лише були почуті, а й впливали на те, як формується шлях до справедливості, перетворюючи міжнародну увагу на солідарність і дію у боротьбі з безкарністю», — зазначила Аліса Коваленко.
Команда фільму вже провела низку міжнародних показів і тематичних подій у межах адвокаційної кампанії, присвяченої сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом (СНПК). Кампанія спрямована на актуалізацію діалогу навколо одного з найбільш замовчуваних і стигматизованих злочинів війни, підвищення обізнаності, посилення голосів постраждалих та підтримку потерпіло орієнтованих підходів у перехідному правосудді.
Продюсерками фільму стали Наталія Лібет та Ольга Брегман із кінокомпанії 2Brave Productions. Обидві входять до складу Американської кіноакадемії, яка проводить церемонію вручення премії «Оскар». Серед їхніх спільних проєктів — «Стрічка часу» Катерини Горностай, представлена в головному конкурсі Берлінале 2025, «Правило двох стін» Девіда Гутніка, що перемогло на фестивалі Tribeca у 2023 році, «Куба і Аляска» Єгора Трояновського, а також інші документальні стрічки.