Аналітики платформи OLX провели опитування серед 1584 представників бізнесу, щоб дослідити їхнє ставлення до інклюзивності та безбар’єрності.
Український малий і середній бізнес (МСБ) відіграє важливу роль в економіці країни. Його частка — 99% від загальної кількості підприємств, тож він забезпечує 51% ВВП і 82% зайнятості. Саме тому впровадження інклюзивних практик у цій сфері є ключовим показником рівня розвитку суспільства.
Аналітики платформи OLX провели опитування серед представників бізнесу, щоб дослідити їхнє ставлення до інклюзивності та безбар’єрності.
Ключові дані дослідження
Серед опитаних 54% становили фізичні особи-підприємці (ФОПи), 14% – юридичні особи, а 37% не змогли точно визначитися з категорією. За тривалістю діяльності:
27% компаній працюють понад 10 років;
22% — менше року.
Згідно з результатами дослідження, найчастіше інклюзивні практики впроваджують бізнеси з досвідом від 5 до 10 років.
Розмір компанії, зокрема кількість працівників, не має значного впливу на готовність впроваджувати безбар’єрні практики. Проте тривалість роботи компанії на ринку відіграє важливу роль.
Підтримка працівників: ключові висновки
Більшість респондентів (понад 50%) повідомили, що не мають соціальних програм для працівників. Водночас:
12% компаній надають оплачувані відпустки;
8,3% підтримують програми професійного зростання.
Серед працевлаштованих соціально вразливих груп найчастіше зустрічаються:
особи віком 45-60 років;
люди з інвалідністю;
особи пенсійного віку.
Найменше представлені студенти, неповнолітні та особи зі статусом учасника бойових дій (УБД). Більшість ФОПів і приватних підприємств узагалі не мають працівників із цих категорій.
Інклюзивність і безбар’єрність у бізнесі
Результати дослідження свідчать, що понад половина респондентів (50,67%) не впроваджують практики інклюзивності та безбар’єрності:
33,94% не обговорюють цю тему з працівниками;
24,05% планують впровадження таких практик у майбутньому;
13,21% збираються почати відповідну комунікацію.
Серед ФОПів більшість (понад 50%) не мають планів інтеграції інклюзивних підходів. Натомість юридичні особи частіше схильні до реалізації подібних ініціатив.
14% опитаних інвестують у створення безбар’єрного простору, ще 16% планують такі витрати. Водночас 43% компаній не здійснюють таких інвестицій, серед них більшість — ФОПи.
Державні програми та підтримка
Лише 17,6% респондентів знають про державну програму компенсації витрат на облаштування безбар’єрного робочого місця і тільки 14% скористалися нею.
Серед конкретних прикладів реалізації безбар’єрності найчастіше згадували:
гнучкий графік або віддалену роботу для людей з інвалідністю (16,57%);
адаптацію інфраструктури компанії (10,94%).
Респонденти також наголосили на важливості особистої ініціативи керівників, необхідності облаштовувати пандуси, проводити тренінги з толерантності та створювати умови для ментального здоров’я працівників.
Перешкоди й переваги інтеграції безбар’єрності
Підприємці, які не впроваджують інклюзивні практики, називають кілька основних причин:
Практичні труднощі — війна, економічні проблеми та відсутність ресурсів стають головними бар’єрами.
Недовіра до держави — респонденти не вірять у підтримку з боку влади та ефективність державних ініціатив.
Попри це опитані визнають, що безбар’єрність сприяє підвищенню репутації компанії, підтримці соціальної відповідальності та загальному економічному розвитку.
