До початку повномасштабного вторгнення в Україні налічувалось майже 500 тисяч ветеранів та ветеранок російсько-української війни. Після завершення війни ця цифра значно зросте, тож компаніям важливо вже зараз учитися робити бізнес дружнім до ветеранів та правильно комунікувати з тими, хто має бойовий досвід.
Щоб полегшити цей процес навчання, благодійна організація Veteran Hub створила покроковий гайд. В його основі — понад три роки досвіду команди хабу в підтримці ветеранів під час працевлаштування та досвід власного командотворення. Ще з 2018 року Veteran Hub підтримує ветеранів і сім’ї захисників та захисниць, надаючи консультаційні послуги в трьох напрямах: юридичному, психологічному та з питань працевлаштування.
Свій гайд з підтримки ветеранів Veteran Hub створювали ще до 24 лютого, але зараз команда Хабу відновила роботу над ним через попит. Окрім того, команда вирішила напряму співпрацювати з компаніями, які хочуть упроваджувати у свої щоденні практики та положення роботу з ветеранами, щоб доповнити бета-версію гайду практичними та актуальними інструментами.
Ми вирішили виокремити основні рекомендації з посібника. Для цього поспілкувалися з Анастасією Козьмою — консультанткою з пошуку роботи у Veteran Hub та асистенткою проєкту “HR Практика”. У матеріалі ділимося її порадами щодо різних етапів співпраці з ветеранами та ветеранками.
Фото: Veteran Hub
1. Співбесіда
Спілкування з ветеранами під час співбесіди не надто відрізняється від зустрічі з іншими кандидатами, тож немає потреби вигадувати спеціальні методи для інтерв’ю. Через це компанія іноді може й не знати, що серед її працівників є ветеран/ка. Так трапляється тому, що під час співбесіди людину не запитали, а сама вона не повідомила про свій бойовий досвід.
Однак запитувати про бойовий досвід на співбесіді важливо. Надалі Це дасть змогу інтегрувати людину в роботу, розуміти її навички та можливості для подальшого кар’єрного зростання. Також це допомагає визначити, як людина може розвиватися в межах компанії, куди її можна залучати та як адаптувати KPI під її компетенції. Наприклад, деякі військові професії перетинаються із цивільними. Тож якщо людина обіймала посаду командира роти або відділення, то зараз її вміння та навички можна застосувати для менеджерської роботи або для управління командою.
Іноді наявність військового досвіду простежується в резюме. Наприклад, якщо рекрутер бачить часовий розрив між місцями роботи, то можна запитати в людини, із чим це пов’язано. Також трапляється, що військовий досвід є основним досвідом роботи в людини. У такому разі можна ставити ті самі запитання, як і щодо досвіду цивільної роботи, та проводити інтерв’ю за компетенціями чи кейсовим методом. Наприклад, щоб оцінити здатність ухвалювати рішення, можна запитати про кейси та рішення, які ветеран/ка вважає найуспішнішими.
Також слід пам’ятати про загальні етичні засади спілкування з ветеранами. І головне – запрошувати ветеранів на співбесіди. Тільки безпосередньо спілкуючись, ви зможете скласти об’єктивну думку й почуватися спокійно в спілкуванні з ними.
2. Адаптація
Процес адаптації є важливим, адже впливає на швидкість включення працівника в робочі процеси та його ефективність у цілому. Тому слід приділити увагу налаштуванню адаптаційних процесів у вашій компанії.
На військовій службі людина не обирає, з якими саме завданнями, людьми або колективами працювати. Люди з військовим досвідом готові підлаштовуватися до завдань та обставин, з якими стикаються під час служби, адже інколи від цього може залежати їхнє життя або життя колег та побратимів. Тому навички адаптації в колективі, комунікації з різними людьми у ветеранів розвинені на високому рівні.
Хорошим варіантом для адаптації ветерана в компанії є призначення йому/їй ментора. Ідеально, якщо це буде людина з команди, яка також має військовий досвід.
За принципом “на рівних” перше знайомство ветерана з компанією буде сприятливим, адже ментор своїми словами розповість про умови, динаміку роботи та повсякденні справи.
До повномасштабного вторгнення наша команда на половину складалася з учасників бойових дій. Другу половину становили працівники без воєнного досвіду, проте дотичні до цієї сфери. Тож, із нашого досвіду, доволі ефективною також є практика, коли на посаду приходить цивільна людина, а її ментором стає ветеран/ка.
Є багато команд, у яких ветерани працюють на різних посадах, однак не перетинаються одне з одним. Тобто якщо в компанії не завжди є розвинена внутрішня ветеранська спільнота, то ментор-buddy є найкращим варіантом для ознайомлення нового працівника з процесом роботи та, перш за все, для підтримки людини під час адаптації.
Дуже важливим та гострим питанням в адаптації буде повернення до компанії колишніх працівників, ветеранів і ветеранок, які набули інвалідність унаслідок бойових дій. Найголовніше в цьому процесі — прийняття з боку команди. Також важливо облаштувати інклюзивний простір: місця без порогів для людей на візку, спеціально обладнаний туалет, посадковий майданчик. Якщо приміщення має вихід на територію, де є галявина чи інше місце зі сходинкою — збоку має бути обладнано ліфт.
3. Комунікація
Тут можна виокремити декілька правил.
Розмовляти з ветеранами просто й прямо. Можна запитувати про бойовий досвід фактологічно, наприклад, які конкретно обов’язки виконувала людина. Також варто обирати чіткі визначення, позбавлені емоційного забарвлення. Наприклад, замість “вічний подвиг” ліпше сказати нейтрально — “воєнний досвід” чи “бойовий досвід”.
Не використовувати слова-кліше та запитання, які б нагадували про травматичний досвід війни.
| Говоримо | Не говоримо | Чому уникаємо |
|---|---|---|
| ВЕТЕРАН або ВЕТЕРАНКА –
людина, яка брала участь у бойових діях та завершила службу | Атошнік, колишній
військовий, ексбоєць, військовий, доброволець | Ми працюємо та спілкуємося з усіма людьми, які мають воєнний досвід |
| УБД — статус учасника бойових дій | Воїни, військові | Люди, які проходять службу просто зараз. Коли ми говоримо про людину, що має воєнний досвід у будь-якій ролі, називаємо її учасником бойових дій |
| БОЙОВИЙ ДОСВІД – всі події та обставини, які трапились із людиною під час служби та участі в бойових діях (щоденні обов’язки, ініціативи, рішення, участь у боєзіткненнях) | Пройшов крізь жахи
війни, воював | Ми не даємо оцінку досвіду, який отримали ветерани |
Дотримуватися базових етичних норм. Не варто запитувати у ветеранів того, про що ви не запитали б у будь-якої іншої людини, та давати оцінку військовому досвіду.
Довідник неетичних запитань (список невичерпний)
| Ти когось вбивав? А скількох ти вбив? | Як це – вбивати? |
| Ти бачив загиблих або як хтось помирає? | Там страшно було? |
| Що було найгіршим на службі? | Чи вистоїмо ми у війні? |
| Радієш тому, що повернувся? | Як місцеві ставились до вас? |
| Коли все це закінчиться? | У тебе стріляли? |
| Коли обміняють наших полонених? | Ти стріляв у когось? |
| А ти привіз якусь зброю? | Ти бачив якісь відірвані частини тіла? |
Запитувати, чи комфортно людині буде говорити на ту чи іншу тему. Так само варто відкрито говорити про власні емоції та дискомфорт.
Часом ветерани самі можуть жартувати про свій досвід. Однак важливо не створювати додаткове судження щодо цього, а сприйняти це так, що людина крізь ось таку призму розповідає свою історію.
Щоб увести у вжиток корпоративні правила для етичної комунікації та взаємодії з ветеранами, можна започаткувати для працівників обов’язкові ознайомчі практики із глосарієм або ж позаштатні лекції. Це один з інструментів налагодження внутрішньої комунікації в команді.
4.Психологічна підтримка
Участь у бойових діях справді може мати наслідки для здоров’я людей — як психічного, так і фізичного. Люди, що переживають тривалий стрес, виснажливе фізичне навантаження й складні емоційні переживання, зазвичай потребують відновлення після повернення до спокійніших, цивільних умов.
Важливо пам’ятати, що психологічні реакції ветеранів є адекватною відповіддю людського організму на ненормальні умови, у яких вони перебувають під час служби. Також варто враховувати, що не кожне психологічне переживання людини вказує на якийсь психічний розлад. Насправді, попри стереотипи, більшість ветеранів узагалі ніколи не стикаються з розладами психіки.
Якщо ж ви бачите, що у ветерана/ки змінилася поведінка, моральний стан або продуктивність, то можна провести зустріч one-to-one й обговорити те, що турбує людину. Взагалі така практика є чудовою для всіх працівників — вона допомагає полегшити адаптацію людини на робочому місці, а також розуміти динаміку її розвитку та кар’єрного шляху.
Також, щоби вчасно надати підтримку ветерану/ці чи будь-якій іншій людині, можна запропонувати використати чекліст платформи обізнаності про психічне здоров’я Це Ок.
5. Невдала співбесіда або звільнення
Якщо людина з воєнним досвідом ще на співбесіді за певними критеріями не підійшла на посаду, то надважливо коректно надати їй зворотний зв’язок — у форматі листа або ж телефоном. Ваш фідбек має бути конструктивним та спрямовувальним. Наприклад, можна порадити людині цікаві й корисні ресурси та інструменти для того, щоб підтягнути скіли. У жодному разі не можна казати: “Ми вас не взяли, тому що знайшовся інший кандидат, або ж у вас недостатньо навичок”.
Завдяки розгорнутому фідбеку в людини не буде виникати відчуття, що її нікуди не беруть, бо вона має бойовий досвід. Насправді часто ветерани й ветеранки навіть приховують свій воєнний досвід, бо бояться відмов або упередженого ставлення роботодавців. Серед ветеранів побутує стереотип, що саме їхній бойовий досвід стане перепоною на шляху працевлаштування.
Також важливо грамотно завершувати трудові відносини. Із чиєї ініціативи та за яких умов не відбулося б звільнення, для обох сторін буде корисно завершити співпрацю з відчуттям подяки. Тож, компанія може провести завершальне інтерв’ю — з’ясувати причини звільнення, отримати чесний фідбек щодо нюансів роботи, почути поради щодо оптимізації бізнес-процесів тощо.
Зустріч може відбуватись у тому ж форматі one-to-one. Під час неї керівнику варто наголосити на тому, за які взаємодії та результати компанія вдячна людині.
6. Додаткові умови: навчання та стажування
Якщо компанія хоче бути дружньою до ветеранів, вона може забезпечити місця для стажування ветеранів, які не мають потрібного досвіду. Це важливо, адже коли ветерани шукають роботу в цивільному житті, то не всі можуть піти працювати в тій чи іншій сфері — багатьом потрібна перекваліфікація.
Компанії можуть створювати спеціальні програми для ветеранів або ж інтегрувати їх у раніше запущені. Деякі роботодавці, часто продуктові IT-компанії, уже мають спеціальні університети або школи, де навчають людей без досвіду. Можна також додатково прокомунікувати, що компанія хоче залучити до навчання ветеранів. Так людина дізнається про потенційні можливості для себе та не боятиметься подаватися через думку про упередження щодо свого бойового досвіду.
Завантажити гайд «PRAKTYKA» можна на сайті Veteran Hub.
За діяльністю Ветеран Хаб стежте:
На сайті | Facebook | Instagram | Telegram