Інклюзія досі залишається чутливою темою в комунікаціях. Щоб розібратися в ній, ми поспілкувалися з трьома активістками, які опікуються проблемами людей з інвалідністю. Наталію Мітяєву, громадську активістку, Аліну Марненко, співзасновницю Музею в темряві “Третя після опівночі”, та Олесю Яскевич, засновницю ГО “Бачити серцем”, об’єднує прагнення рівних прав для людей з інвалідністю та боротьба зі стереотипами.
Як уникнути помилок у спілкуванні з людьми з інвалідністю та про них — читайте в новому матеріалі.
Що насамперед варто враховувати в комунікації
Наталія Мітяєва, громадська активістка, віцепрезидентка БФ «АІК», співзасновниця Urban Space 500, волонтерка проєкту “Зовсім не страшна книга”:
Важливо пам’ятати, що спочатку ми говоримо про людину, а потім — про певні її особливості, відмінності від інших. Ви нікого не образите, коли скажете чи напишете “людина / особа з інвалідністю”, “людина / особа з порушенням слуху/зору”.
Я користуюся колісним кріслом, але зі мною, безумовно, варто говорити так, як зі звичайною людиною, і мені нормально сказати “пішли”, а не “поїхали”. Найбільше не подобається, ба навіть обурює, коли починають придумувати різні епітети, щоб викликати жаль. Нас роблять або героями, або жертвами — і це дратує, ображає.
Можливо, хтось хоче, щоб його пожаліли, але я вважаю, що це доречно лише в особистій розмові. У публічній комунікації бажано, щоб говорили й про інші якості людини. Навіть якщо йдеться про її інвалідність, не варто акцентувати лише на цьому.
Поширені помилки
Не варто вживати словосполучення на кшталт “прикований до крісла”, “прикований до ліжка” — ніхто нікого не кував. Достатньо сказати “має травму”, або “через певне захворювання користується колісним кріслом”, або ж “не може ходити”, “втратив(-ла) можливість ходити”. Звісно, не потрібно про це весело розказувати, але й не додавати трагізму чи пафосу.
Не вживайте слова “колясочник”, “візочник”, “інвалід”, “очкарик”. Законодавчо затверджений термін — “людина / особа з інвалідністю”. Навіть якщо він повторюється в тексті кілька разів, ліпше називати тільки так. Наприклад, пишемо про Уляну — “дівчина (чи жінка) з інвалідністю”, а далі в тексті — просто Уляна.
Щодо дітей некоректно вживати словосполучення “особливі дітки”, “діти з особливими потребами”, “сонечка”, “інклюзятка” тощо. Усі діти — особливі. Є тільки один коректний термін зі словом “особливий” — “діти з особливими освітніми потребами”, і він стосується інклюзивної освіти.
Як себе перевірити
Найкраще, якщо є змога, запитати саму людину — “Чи тобі окей?” Треба розуміти, що деякі люди називають себе інвалідом чи калікою, це їхнє право. Але про інших я наполегливо раджу так не говорити. Старайтеся писати й казати так, як є, але водночас максимально коректно й тактовно, щоб не принизити гідність людини. Бо надмірна жалість чи надмірна героїзація — це не нормально.
Основне в комунікації з людиною з інвалідністю — спілкуватися, як з кожною іншою людиною.
Музей “Третя після опівночі”
Аліна Марненко, співзасновниця Музею:
Всі екскурсії музею відбуваються в цілковитій темряві в супроводі незрячих гідів. Працює у форматі edutainment — поєднує розваги з освітньою та соціальною складовими. У команді — шість незрячих гідів, які вже провели екскурсії для більш як 24 тисяч людей.
Місія проєкту — зруйнувати стереотипне ставлення до людей з інвалідністю та сприяти працевлаштуванню незрячих.
Важливим напрямом роботи є збільшення доступності мистецтва для незрячих. За час існування музею створили понад 60 експонатів: тактильних картин, скульптур та архітектурних пам’яток.
Цільова аудиторія
Основна — дорослі віком 22-42 роки, школярі (майже половина відвідувачів), незрячі та їхні близькі.
Дорослі перебувають у пошуках розваг, які розширюють їхній світогляд, несуть соціальну користь та дають можливість відчути нові емоції.
Для дітей екскурсії є ідеальним варіантом, щоби змалку сформувати толерантне ставлення до людей з інвалідністю. Це інтерактивний досвід, де діти пробують та переживають усе разом з незрячим гідом.
Є відвідувачі з дотичних сфер — це і музейні працівники, і майбутні реабілітологи, тифлопедагоги, соціальні працівники, для яких високий рівень емпатії та навички роботи з людьми з інвалідністю є критично важливими.
З минулого року активно співпрацюємо з B2B-сегментом.
Маркетингові інструменти
Доносимо місію:
- Через екскурсії. У нас є онлайн та офлайн формати для різних цільових аудиторій.
- На ширшу аудиторію — на фестивалях і тематичних подіях. Маємо різні активності: майстер-класи зі шрифту Брайля; тактильні малюнки та скульптури; лабіринти, які треба пройти наосліп із тростиною, та багато іншого.
- Через соціальні мережі: Facebook та Instagram. Головне завдання сторінок музею у соцмережах — просувати місію та створювати додаткову цінність для відвідувачів та підписників.
У соцмережах публікуємо мотиваційні історії наших гідів та інших незрячих; інформацію, що розвінчує стереотипи; квізи; навчаємо правильної толерантної лексики та комунікації, а також допомагаємо розвинути свої органи чуття. Для інформування про екскурсії використовуємо таргетовану рекламу.
Також ми робимо публікації у ЗМІ — медіа охоче знімають про нас сюжети та пишуть, бо ми єдиний подібний проєкт в Українію. А ще тому, що постійно розробляємо нові унікальні формати, тож даємо регулярні інфоприводи.
Для музею добре працює сарафанне радіо. Більшість відвідувачів приходить саме за рекомендаціями друзів, а з деякими цільовими аудиторіями комунікуємо напряму — бізнес, школи та вчителі, інші партнери.
Ключові повідомлення
Для батьків, шкіл, вчителів:
“Розвиваємо емпатію та формуємо у дітей толерантне ставлення до людей з інвалідністю”.
Для незрячих:
“Цікава розвага та можливість познайомитися з мистецтвом у доступній формі. Можливість покращити взаєморозуміння з близькими”.
Для пар:
“Найнезвичніше побачення, яке дасть можливість дізнатись більше одне про одного та про свої почуття”.
Для дорослих:
“Нові емоції та зміна світогляду. Розвага може бути ціннісною та із соціальним сенсом. Руйнування стереотипів та розвиток емпатії”.
Для всіх:
“Людям з інвалідністю не потрібна жалість. Кожен має право на самореалізацію. Кожен з нас може позитивно вплинути на життя навколишніх”.
Робота з контентом і співпраця
Маємо кілька постійних рубрик, публікації для яких зазвичай готові за місяць, а також оперативні новини, які готуємо день у день.
Важливо, що використовуємо лише свій якісний контент. Це стосується і текстів, і фотографій. Кілька разів на рік проводимо фотосесії, зазвичай співпрацюємо з фотографкою Катею Вороніною.
Ми активно співпрацюємо з іншими ініціативами, особливо в соціальному секторі. Розміщуємо інтерактивні локації і скульптури на фестивалях та тематичних подіях (наші експонати були на Ukraine WOW, на “Куражі”, Atlas Weekend, в Експериментаріумі та ін.)
Корисним партнерством стала підтримка агенції GresTodorchuk. Чотири роки тому вони проводили триденне навчання з комунікації для соціальних проєктів, п’ять з яких відібрали на супроводу. GresTodorchuk допомогли PR-супроводом під час запуску нашої першої виставки мистецтв у темряві у вересні 2017 року.
У партнерстві з Radisson Blu відбувся благодійний вечір при свічках під час Години Землі. На ньому ми зібрали кошти на створення віртуальної 3d-моделі Миколаївського собору в Києві.
Для партнера Мистецького Арсеналу розробили постійну локацію з інтерактивними завданнями “5 чуттів”.
“Бачити серцем” та проєкт “Космотабір”
Олеся Яскевич, засновниця ГО “Бачити серцем” та проєкту “Космотабір”
ГО “Бачити серцем” сприяє підтримці сімей, які виховують дітей з важкими порушеннями розвитку; надає їм комплексну фізичну, соціально-педагогічну, психологічну, правову та побутову допомогу; виявляє та підтримує їхні таланти.
“Космотабір” — один із проєктів “Бачити серцем”. Це міський літній інклюзивний табір, де організатори допомагають дітям з інвалідністю розвивати соціальні, комунікативні та побутові навички. Це унікальне місце, де діти з інвалідністю отримують досвід спілкування та взаємодії з іншими дітьми під час квестів, ігор, концертів і тематичних вечірок.
Місія
Місія “Бачити серцем” — створити рівні умови для людей з інвалідністю та комплексними порушеннями розвитку та змінити парадигму їх сприймання в Україні.
Ціль “Космотабору” — створити простір для реальної інклюзії, де немає інвалідності, а є діти та дорослі (куратори й волонтери), які цілий місяць живуть за іншими правилами й діляться одне з одним підтримкою, турботою та любов’ю.
Більшість учасників табору — діти з комплексними порушеннями розвитку. Але є діти з інвалідністю, з ВІЛ-статусом, діти-переселенці, діти, які знаходяться під опікою, а також здорові діти.
Наша цільова аудиторія — це чоловіки та жінки віком від 18 до 45 років. Ми залучаємо їх у ролі волонтерів, які зможуть приходити до табору, щоб знайомитися з дітьми, проводити час разом. І додаткова аудиторія під час проведення табору — волонтери-підлітки 14-18 років.
Маркетингові інструменти
Використовуємо різні інструменти залежно від мети акції/ інформаційного приводу. Це й реклама в соцмережах, й email-розсилка для благодійників.
Цього року зосередилися на майданчиках ГО “Бачити серцем”. Розповідаємо історії вихованців Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку; про успіхи студентів проєкту “Творча Майстерня ТАК”, історії молодих людей з інвалідністю; проводимо цікаві лекції для батьків та спеціалістів, консультації.
У нас є фірмовий стиль та брендбук. Є професійні фото дітей від найкращих фотографів. Часом знімаємо невеликі відео.
Ключові повідомлення
“У дитинства немає інвалідності”.
“Усі діти — просто діти, без складних діагнозів у медичних картках”.
“Людині потрібна людина”.
Співпраця з організаціями та брендами
Співпрацюємо з великим, середнім та малим бізнесом. Компанії допомагають фінансово та підтримують роботу і “Космотабору”, і Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку, й інших наших проєктів.
Постійні партнери “Бачити серцем”: “Освіторія” — з ними реалізуємо проєкт з підготовки вчителів інклюзивних класів “РАЗОМ”; а Новопечерська школа щороку надає приміщення для проведення “Космотабору”.
У квітні цього року “Театр 360 градусів” надавав змогу безкоштовно побувати на онлайн-показі вистави “Шинель” усім, хто підтримав “Бачити серцем” благодійним внеском.
Одна з нещодавніх акцій — благодійний проєкт “За право на щастя”, який ми реалізували разом з ТМ “Агуша”. Частину зібраних коштів буде спрямовано на роботу “Космотабору”, іншу частину — на реалізацію проєкту Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку.