fbpx
Зсередини

Людині потрібна людина: як комунікувати інклюзію

Досвід активістів та практичні поради
Мар'яна Хемій, 20.06.2021

Інклюзія досі залишається чутливою темою в комунікаціях. Щоб розібратися в ній, ми поспілкувалися з трьома активістками, які опікуються проблемами людей з інвалідністю. Наталію Мітяєву, громадську активістку, Аліну Марненко, співзасновницю Музею в темряві “Третя після опівночі”, та Олесю Яскевич, засновницю ГО “Бачити серцем”, об’єднує прагнення рівних прав для людей з інвалідністю та боротьба зі стереотипами.

Як уникнути помилок у спілкуванні з людьми з інвалідністю та про них — читайте в новому матеріалі.


Аліна Марненко
Наталія Мітяєва
Олеся Яскевич


Що насамперед варто враховувати в комунікації

Наталія Мітяєва, громадська активістка, віцепрезидентка БФ «АІК», співзасновниця Urban Space 500, волонтерка проєкту “Зовсім не страшна книга”:

Важливо пам’ятати, що спочатку ми говоримо про людину, а потім — про певні її особливості, відмінності від інших. Ви нікого не образите, коли скажете чи напишете “людина / особа з інвалідністю”, “людина / особа з порушенням слуху/зору”.

Я користуюся колісним кріслом, але зі мною, безумовно, варто говорити так, як зі звичайною людиною, і мені нормально сказати “пішли”, а не “поїхали”. Найбільше не подобається, ба навіть обурює, коли починають придумувати різні епітети, щоб викликати жаль. Нас роблять або героями, або жертвами — і це дратує, ображає.

Можливо, хтось хоче, щоб його пожаліли, але я вважаю, що це доречно лише в особистій розмові. У публічній комунікації бажано, щоб говорили й про інші якості людини. Навіть якщо йдеться про її інвалідність, не варто акцентувати лише на цьому.


Поширені помилки

Не варто вживати словосполучення на кшталт “прикований до крісла”, “прикований до ліжка” — ніхто нікого не кував. Достатньо сказати “має травму”, або “через певне захворювання користується колісним кріслом”, або ж “не може ходити”, “втратив(-ла) можливість ходити”. Звісно, не потрібно про це весело розказувати, але й не додавати трагізму чи пафосу.

 Не вживайте слова “колясочник”, “візочник”, “інвалід”, “очкарик”. Законодавчо затверджений термін — “людина / особа з інвалідністю”. Навіть якщо він повторюється в тексті кілька разів, ліпше називати тільки так. Наприклад, пишемо  про Уляну — “дівчина (чи жінка) з інвалідністю”, а далі в тексті — просто Уляна.

Щодо дітей некоректно вживати словосполучення “особливі дітки”, “діти з особливими потребами”, “сонечка”, “інклюзятка” тощо. Усі діти — особливі. Є тільки один коректний термін зі словом “особливий” — “діти з особливими освітніми потребами”, і він стосується інклюзивної освіти.


Як себе перевірити

Найкраще, якщо є змога, запитати саму людину — “Чи тобі окей?” Треба розуміти, що деякі люди називають себе інвалідом чи калікою, це їхнє право. Але про інших я наполегливо раджу так не говорити. Старайтеся писати й казати так, як є, але водночас максимально коректно й тактовно, щоб не принизити гідність людини. Бо надмірна жалість чи надмірна героїзація — це не нормально.

 Основне в комунікації з людиною з інвалідністю — спілкуватися, як з кожною іншою людиною.



Музей “Третя після опівночі”

Аліна Марненко, співзасновниця Музею:

Всі екскурсії музею відбуваються в цілковитій темряві в супроводі незрячих гідів. Працює у форматі edutainment — поєднує розваги з освітньою та соціальною складовими. У команді — шість незрячих гідів, які вже провели екскурсії для більш як 24 тисяч людей.

Місія проєкту — зруйнувати стереотипне ставлення до людей з інвалідністю та сприяти працевлаштуванню незрячих.

Важливим напрямом роботи є збільшення доступності мистецтва для незрячих. За час існування музею створили понад 60 експонатів: тактильних картин, скульптур та архітектурних пам’яток.

Цільова аудиторія

Основна — дорослі віком 22-42 роки, школярі (майже половина відвідувачів), незрячі та їхні близькі.

Дорослі перебувають у пошуках розваг, які розширюють їхній світогляд, несуть соціальну користь та дають можливість відчути нові емоції.

Для дітей екскурсії є ідеальним варіантом, щоби змалку сформувати толерантне ставлення до людей з інвалідністю. Це інтерактивний досвід, де діти пробують та переживають усе разом з незрячим гідом.

Є відвідувачі з дотичних сфер — це і музейні працівники, і майбутні реабілітологи, тифлопедагоги, соціальні працівники, для яких високий рівень емпатії та навички роботи з людьми з інвалідністю є критично важливими.

З минулого року активно співпрацюємо з B2B-сегментом.


Маркетингові інструменти

Доносимо місію:

  1. Через екскурсії. У нас є онлайн та офлайн формати для різних цільових аудиторій.
  2. На ширшу аудиторію — на фестивалях і тематичних подіях. Маємо різні активності: майстер-класи зі шрифту Брайля; тактильні малюнки та скульптури; лабіринти, які треба пройти наосліп із тростиною, та багато іншого.
  3. Через соціальні мережі: Facebook та Instagram. Головне завдання сторінок музею у соцмережах — просувати місію та створювати додаткову цінність для відвідувачів та підписників.

У соцмережах публікуємо мотиваційні історії наших гідів та інших незрячих; інформацію, що розвінчує стереотипи; квізи; навчаємо правильної толерантної лексики та комунікації, а також допомагаємо розвинути свої органи чуття. Для інформування про екскурсії використовуємо таргетовану рекламу.

Також ми робимо публікації у ЗМІ — медіа охоче знімають про нас сюжети та пишуть, бо ми єдиний подібний проєкт в Українію. А ще тому, що постійно розробляємо нові унікальні формати, тож даємо регулярні інфоприводи.

Для музею добре працює сарафанне радіо. Більшість відвідувачів приходить саме за рекомендаціями друзів, а з деякими цільовими аудиторіями комунікуємо напряму — бізнес, школи та вчителі, інші партнери.


Ключові повідомлення

Для батьків, шкіл, вчителів:

“Розвиваємо емпатію та формуємо у дітей толерантне ставлення до людей з інвалідністю”.

Для незрячих:

“Цікава розвага та можливість познайомитися з мистецтвом у доступній формі. Можливість покращити взаєморозуміння з близькими”.

Для пар:

“Найнезвичніше побачення, яке дасть можливість дізнатись більше одне про одного та про свої почуття”.

Для дорослих:

“Нові емоції та зміна світогляду. Розвага може бути ціннісною та із соціальним сенсом. Руйнування стереотипів та розвиток емпатії”.

Для всіх:

“Людям з інвалідністю не потрібна жалість. Кожен має право на самореалізацію. Кожен з нас може позитивно вплинути на життя навколишніх”.


Робота з контентом і співпраця

Маємо кілька постійних рубрик, публікації для яких зазвичай готові за місяць, а також оперативні новини, які готуємо день у день.

Важливо, що використовуємо лише свій якісний контент. Це стосується і текстів, і фотографій. Кілька разів на рік проводимо фотосесії, зазвичай співпрацюємо з фотографкою Катею Вороніною.

Ми активно співпрацюємо з іншими ініціативами, особливо в соціальному секторі. Розміщуємо інтерактивні локації і скульптури на фестивалях та тематичних подіях (наші експонати були на Ukraine WOW, на “Куражі”, Atlas Weekend, в Експериментаріумі та ін.)

Корисним партнерством стала підтримка агенції GresTodorchuk. Чотири роки тому вони проводили триденне навчання з комунікації для соціальних проєктів, п’ять з яких відібрали на супроводу. GresTodorchuk допомогли PR-супроводом під час запуску нашої першої виставки мистецтв у темряві у вересні 2017 року.

У партнерстві з Radisson Blu відбувся благодійний вечір при свічках під час Години Землі. На ньому ми зібрали кошти на створення віртуальної 3d-моделі Миколаївського собору в Києві.

Для партнера Мистецького Арсеналу розробили постійну локацію з інтерактивними завданнями “5 чуттів”.


“Бачити серцем” та проєкт “Космотабір”

Олеся Яскевич, засновниця ГО “Бачити серцем” та проєкту “Космотабір”

ГО “Бачити серцем” сприяє підтримці сімей, які виховують дітей з важкими порушеннями розвитку; надає їм комплексну фізичну, соціально-педагогічну, психологічну, правову та побутову допомогу; виявляє та підтримує їхні таланти.

“Космотабір” — один із проєктів “Бачити серцем”. Це міський літній інклюзивний табір, де організатори допомагають дітям з інвалідністю розвивати соціальні, комунікативні та побутові навички. Це унікальне місце, де діти з інвалідністю отримують досвід спілкування та взаємодії з іншими дітьми під час квестів, ігор, концертів і тематичних вечірок.


Місія

Місія “Бачити серцем” — створити рівні умови для людей з інвалідністю та комплексними порушеннями розвитку та змінити парадигму їх сприймання в Україні.

Ціль “Космотабору” — створити простір для реальної інклюзії, де немає інвалідності, а є діти та дорослі (куратори й волонтери), які цілий місяць живуть за іншими правилами й діляться одне з одним підтримкою, турботою та любов’ю.

Більшість учасників табору — діти з комплексними порушеннями розвитку. Але є діти з інвалідністю, з ВІЛ-статусом, діти-переселенці, діти, які знаходяться під опікою, а також здорові діти.

Наша цільова аудиторія — це чоловіки та жінки віком від 18 до 45 років. Ми залучаємо їх у ролі волонтерів, які зможуть приходити до табору, щоб знайомитися з дітьми, проводити час разом. І додаткова аудиторія під час проведення табору — волонтери-підлітки 14-18 років.


Маркетингові інструменти

Використовуємо різні інструменти залежно від мети акції/ інформаційного приводу. Це й реклама в соцмережах, й email-розсилка для благодійників.

Цього року зосередилися на майданчиках ГО “Бачити серцем”. Розповідаємо історії вихованців Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку; про успіхи студентів проєкту “Творча Майстерня ТАК”, історії молодих людей з інвалідністю; проводимо цікаві лекції для батьків та спеціалістів, консультації.

У нас є фірмовий стиль та брендбук. Є професійні фото дітей від найкращих фотографів. Часом знімаємо невеликі відео.


Ключові повідомлення

“У дитинства немає інвалідності”.

“Усі діти — просто діти, без складних діагнозів у медичних картках”.

“Людині потрібна людина”.


Співпраця з організаціями та брендами

Співпрацюємо з великим, середнім та малим бізнесом. Компанії допомагають фінансово та підтримують роботу і “Космотабору”, і Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку, й інших наших проєктів.

Постійні партнери “Бачити серцем”: “Освіторія” — з ними реалізуємо проєкт з підготовки вчителів інклюзивних класів “РАЗОМ”; а Новопечерська школа щороку надає приміщення для проведення “Космотабору”.

У квітні цього року “Театр 360 градусів” надавав змогу безкоштовно побувати на онлайн-показі вистави “Шинель” усім, хто підтримав “Бачити серцем” благодійним внеском.

Одна з нещодавніх акцій — благодійний проєкт “За право на щастя”, який ми реалізували разом з ТМ “Агуша”. Частину зібраних коштів буде спрямовано на роботу “Космотабору”, іншу частину — на реалізацію проєкту Школи соціалізації для підлітків з комплексними порушеннями розвитку.



Що по висновках

У спілкуванні з людьми та про людей з інвалідністю не варто акцентувати на їхніх особливостях і якимось чином їх утішати чи жаліти. Надмірні трагізм, жалість, як і пафос, — однаково недоречні. Окрім конкретних термінів, які варто вживати коректно, тут діють загальнолюдські правила спілкування — тактовність і толерантність.

Організації, які опікуються правами людей з інвалідністю, багато працюють з тим, щоб суспільство не виокремлювало, не створювало бар’єрів для дітей і дорослих з інвалідністю через їхню інакшість. Це простежується як у соцмережах компаній та їхній щоденній діяльності, так і на подіях, які вони організовують і до яких долучаються. 


Підтримай нас на Patreon!

 Donate

Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень