Маркетологиня та кураторка курсу Brand Communication Настя Іванічева про свій шлях у професії, людські якості, що мають бути притаманні маркетологу, та правила кар’єрного росту.
Про пошук себе й початок кар’єри
У дитинстві, з першого по одинадцятий клас, я мріяла стати юристкою. Моя мама працювала в суді, і я років із шести часто бувала в неї на роботі. Усе мені там здавалося дуже важливим і масштабним. Я вважала, що всі люди, які працюють у судах, роблять щось надважливе для світу. Тоді я ще не знала про другий бік медалі, тому статуетка Феміди мене неабияк приваблювала.
Після школи я вступила на юридичний, та вже на другому курсі зрозуміла, що не все в цій професії так важливо й романтично, як мені здавалося. Певно, мамина робота нашарувалася на мої мрії, але потім вони, на жаль, розбилися об реальність. Хоча ні, не на жаль — я дуже рада, що так сталося, адже працювати в судовій системі я б не змогла.
З кожною новою роботою я змінювала напрям діяльності, і в цьому був мій плюс. Я пишаюся тим, що не боялася змінювати вектор роботи і за короткий час спробувала багато різних професій і сфер
З кожною новою роботою я змінювала напрям діяльності, і в цьому був мій плюс. Я пишаюся тим, що не боялася змінювати вектор роботи і за короткий час спробувала багато різних професій і сфер
Завдяки цьому я “розгорнулася” на всі 360 градусів, і нещодавно трапився ще один такий поворот на 90 градусів.
Починала я з модного блогу й рухалася в напрямі моди. Намагалася працювати журналісткою, продюсеркою, стилісткою — загалом робила все, що виходило.
Але в якийсь момент, напевно, коли вже працювала в компанії Helen Marlen, у відділі маркетингу, зрозуміла, що хочу робити щось серйозніше в моді. Мені здавалося, що в ритейлі це найкраще працює в маркетингу, де я і працювала. Адже там мода не просто for fun — ти можеш робити складні цікаві речі, з погляду комунікацій. Але водночас я розуміла, що компанія, яка багато років працює у своїй визначеній системі, не може мені дати тієї динаміки, яку хотілося отримувати в тому віці.
Відтак із кожною новою роботою я змінювала або рід діяльності, або сферу. Від моди — в сервісний бізнес у сфері краси, а тепер — узагалі в тютюнову індустрію.
Мені здавалося, що в ритейлі це найкраще працює в маркетингу, де я і працювала. Адже там мода не просто for fun — ти можеш робити складні цікаві речі, з погляду комунікацій
Про кар’єрний шлях в Oh My Look! та G.Bar
Я починала з позиції піар-менеджерки, а далі щороку пробувала щось нове. Насправді складно описати в одній відповіді, чого я навчилася за ці п’ять років у компанії.
Передусім навчилася свободи мислення, яку мені дуже пощастило перейняти в Лєри Бородіної. Коли ти перебуваєш у робочих відносинах з людиною, що не має жодних кордонів в ідеях і фантазіях у розрізі бізнесу, — це дуже круто. І це дає тобі змогу мислити так само безмежно в розрізі своїх обов’язків. У нас ніколи не виникало питання, чому ми не можемо цього зробити. Якщо ми придумували якусь ідею, то неодмінно повинні були знайти спосіб її реалізувати.
Я навіть не хочу називати себе керівником, а радше менторкою — людиною, яка може ділитися своїм досвідом з іншими людьми
За роки роботи я стала топменеджеркою. Раніше я ніколи не керувала людьми, командою і насправді в цьому також знайшла себе. Думаю, що була непоганим керівником, оскільки зі всіма своїми колегами я досі в хороших відносинах.
Я навіть не хочу називати себе керівником, а радше менторкою — людиною, яка може ділитися своїм досвідом з іншими людьми. Напевно, із цієї причини мені й стало цікаво спробувати себе в ролі кураторки курсу в Bazilik School. Мені прямо дуже хочеться передавати далі досвід, який я отримала і який особисто мені здається дуже корисним.
Люди — це найголовніше, і в будь-якій роботі головне — бути людиною. Мати можливість написати своєму колишньому керівнику, від якого пішов 5 років тому, і попросити про допомогу, і отримати її, тому що ви досі в хороших відносинах — це дуже круто. І я за ці 5 років зібрала дуже багато людей, які приходили і йшли, але залишалися для мене хорошими колегами й знайомими
Також, коли була менеджеркою, навчилася багатозадачності. Це неминуче, коли ти працюєш з різними проєктами — а в нас їх було п’ять в одній компанії. Ніби все під однією парасолькою, під одним власником, але всі проєкти дуже різні.
Не було такого, що ти займаєшся сьогодні одним, завтра іншим. Щодня виникали питання по всіх проєктах одразу. За день могло бути п’ять зустрічей щодо різних проєктів, де своя специфіка, різні партнери. Сьогодні ти обговорюєш SO DODO з Надею Дорофєєвою, а завтра — освітню платформу. Часто все звалювалося в купу, але і в цьому був свій плюс — я навчилася дуже швидко перемикатися з предмета на предмет.
Люди — це найголовніше, і в будь-якій роботі головне — бути людиною. Мати можливість написати своєму колишньому керівнику, від якого пішов 5 років тому, і попросити про допомогу, і отримати її, тому що ви досі в хороших відносинах — це дуже круто
Останні два роки я розбиралася в класичному маркетингу, щоб зрозуміти, як це все влаштовано. Я навчалася в Києво-Могилянській бізнес-школі і вважаю це навчання поки що найкращим у моєму житті.
За своєю суттю я людина системна, але водночас мені подобається креатив. Звичайно, коли я потрапила до Philip Morris Ukraine, то зрозуміла, що системність цих людей і моя системність перебувають на різних рівнях.
Але з іншого боку, у них дуже багато вироблених підходів до планування й побудови стратегії. До цього ми з командою 5 років щоразу робили все по-новій. Запускаючи проєкт, ми щоразу думали, як зробити це по-іншому. Користувалися новими системами управління проєктами, новими програмами з постановки задач. А тут усе дуже чітко, але мені це дуже резонує — вважаю, що креатив повинен бути системним.
Також я зрозуміла для себе, що люди — це найголовніше, і в будь-якій роботі головне — бути людиною. Мати можливість написати своєму колишньому керівнику, від якого пішов 5 років тому, і попросити про допомогу, і отримати її, тому що ви досі в хороших відносинах — це дуже круто. І я за ці 5 років зібрала дуже багато людей, які приходили і йшли, але залишалися для мене хорошими колегами й знайомими.
Для мене важливим був момент зростання, тому я щороку змінювала посаду, змінювала функціонал. Щоправда, здебільшого він просто нашаровувався, адже кількість обов’язків зростала, розширювалися зони відповідальності
Ну і, звичайно, для мене важливим був момент зростання, тому я щороку змінювала посаду, змінювала функціонал. Щоправда, здебільшого він просто нашаровувався, адже кількість обов’язків зростала, розширювалися зони відповідальності. Але зараз я можу сказати, що вирішила рухатися далі тільки тому, що мене зацікавив досвід у маркетингу в іншій сфері й можливості реалізувати себе в новому напрямі.
Ну і, звичайно, для мене важливим був момент зростання, тому я щороку змінювала посаду, змінювала функціонал. Щоправда, здебільшого він просто нашаровувався, адже кількість обов’язків зростала, розширювалися зони відповідальності.
Але зараз я можу сказати, що вирішила рухатися далі тільки тому, що мене зацікавив досвід у маркетингу в іншій сфері й можливості реалізувати себе в новому напрямі.
Про обов’язки brand marketing lead Philip Morris Ukraine
Я прийшла у Philip Morris Ukraine на новостворену позицію. Її не створювали під мене, але вона була новою, і компанія шукала людину. Тут моя робота пов’язана з офлайн-комунікаціями. З усім, що стосується просування на ринку будь-якого нового продукту, девайса, стратегії його запуску (що ми скажемо аудиторії, з якою комунікацією вийдемо на ринок) та власне процесу лонча продукту.
Моє завдання — продумати, як ми будемо комунікувати з аудиторією в тому чи іншому проєкті, який вигляд комунікація матиме візуально. Я прийшла на посаду з умовою того, що ми будемо доформатовувати мої обов’язки, адже позиція дуже гнучка
У Philip Morris Ukraine люди легко переміщуються з відділу у відділ, з команди в команду. Хоча мені здавалося, що, прийшовши в таку велику компанію, ти працюватимеш 15 років на одній позиції, аж до пенсії. Це не так. Тож поки я роблю ось це, а що буду робити через пів року — подивимося.
Ну і, звичайно, мій челендж — відчути себе комфортно в цій корпоративній історії. Адже досі я була “вільною художницею”, без жодних обмежень. Я могла зробити все, що придумала. Так, були обмеження бренду, які я сама собі й вигадувала і сама в них жила. Зараз у мене є ціла низка обмежень: юридичні, з головного офісу, продуктові, брендові, історія, яка допустима і неприпустима.
Я прийшла у Philip Morris Ukraine на новостворену позицію. Її не створювали під мене, але вона була новою, і компанія шукала людину. Тут моя робота пов’язана з офлайн-комунікаціями. З усім, що стосується просування на ринку будь-якого нового продукту, девайса, стратегії його запуску (що ми скажемо аудиторії, з якою комунікацією вийдемо на ринок) та власне процесу лонча продукту.
Моє завдання — продумати, як ми будемо комунікувати з аудиторією в тому чи іншому проєкті, який вигляд комунікація матиме візуально. Я прийшла на посаду з умовою того, що ми будемо доформатовувати мої обов’язки, адже позиція дуже гнучка
У Philip Morris Ukraine люди легко переміщуються з відділу у відділ, з команди в команду. Хоча мені здавалося, що, прийшовши в таку велику компанію, ти працюватимеш 15 років на одній позиції, аж до пенсії. Це не так. Тож поки я роблю ось це, а що буду робити через пів року — подивимося.
Про виклики в маркетингу та комунікаціях, які Настя ставить перед собою
Перейти в нову сферу — це вже виклик для мене. Я не можу сказати, що знаю все про індустрію б’юті й моди, але сам алгоритм роботи в цій сфері мені зрозумілий. Інше питання, спрацює чи не спрацює якийсь креатив…
Тут же я поки не розумію алгоритму, як виходять на ринок такі великі продукти, які у них таймлайни. Ти, наприклад, звик робити все за місяць. А люди роблять усе на рік вперед, і немає жодних інших опцій. Тож тобі потрібно навчитися планувати так, щоб це було актуально й через рік.
Тобто в цій сфері потрібен трохи інший тип мислення. Я вже зараз живу зимою, і для мене це щось нове, бо раніше зимою я починала жити не раніше листопада. Звичайно, так перелаштуватися було для мене величезним челенджем.
Ще один челендж роботи в міжнародній компанії — звикнути до того, що багато всього транслює головний офіс, але є і внутрішні системи. І ти повинен знаходити для себе нові знання в цьому, адаптуватися й підлаштовуватися під корпоративні правила.
Зараз я вивчаю ось цю класичну, правильну, систему маркетингу продукту, як його створюють і запускають на ринок. Бо я самоучка — вчилася на своїх інтуїтивних відчуттях. Звичайно, були люди, які мене навчали й направляли, але глобально я ніколи не бачила процесу від А до Я. Прагну здобути впевненість — добре розібратися в аналітиці й інших процесах. Бо поки що час від часу почуваюся дитиною, яка приходить і не може зрозуміти, що відбувається
Ну і, звичайно, мій челендж — відчути себе комфортно в цій корпоративній історії. Адже досі я була “вільною художницею”, без жодних обмежень. Я могла зробити все, що придумала. Так, були обмеження бренду, які я сама собі й вигадувала і сама в них жила. Зараз у мене є ціла низка обмежень: юридичні, з головного офісу, продуктові, брендові, історія, яка допустима і неприпустима.
Дуже легко творити в повній свободі. Але дуже складно робити щось вартісне, коли є багато обставин, які тебе обмежують.
Про виклики в маркетингу та комунікаціях, які Настя ставить перед собою
Перейти в нову сферу — це вже виклик для мене. Я не можу сказати, що знаю все про індустрію б’юті й моди, але сам алгоритм роботи в цій сфері мені зрозумілий. Інше питання, спрацює чи не спрацює якийсь креатив…
Тут же я поки не розумію алгоритму, як виходять на ринок такі великі продукти, які у них таймлайни. Ти, наприклад, звик робити все за місяць. А люди роблять усе на рік вперед, і немає жодних інших опцій. Тож тобі потрібно навчитися планувати так, щоб це було актуально й через рік.
Тобто в цій сфері потрібен трохи інший тип мислення. Я вже зараз живу зимою, і для мене це щось нове, бо раніше зимою я починала жити не раніше листопада. Звичайно, так перелаштуватися було для мене величезним челенджем
Ще один челендж роботи в міжнародній компанії — звикнути до того, що багато всього транслює головний офіс, але є і внутрішні системи. І ти повинен знаходити для себе нові знання в цьому, адаптуватися й підлаштовуватися під корпоративні правила.
Зараз я вивчаю ось цю класичну, правильну, систему маркетингу продукту, як його створюють і запускають на ринок. Бо я самоучка — вчилася на своїх інтуїтивних відчуттях. Звичайно, були люди, які мене навчали й направляли, але глобально я ніколи не бачила процесу від А до Я. Прагну здобути впевненість — добре розібратися в аналітиці й інших процесах. Бо поки що час від часу почуваюся дитиною, яка приходить і не може зрозуміти, що відбувається
Ну і, звичайно, мій челендж — відчути себе комфортно в цій корпоративній історії. Адже досі я була “вільною художницею”, без жодних обмежень. Я могла зробити все, що придумала. Так, були обмеження бренду, які я сама собі й вигадувала і сама в них жила. Зараз у мене є ціла низка обмежень: юридичні, з головного офісу, продуктові, брендові, історія, яка допустима і неприпустима.
Дуже легко творити в повній свободі. Але дуже складно робити щось вартісне, коли є багато обставин, які тебе обмежують
Про професійні й людські якості, без яких неможливо стати хорошим маркетологом
По-перше, потрібно бути дуже допитливим абсолютно в усьому. У мене є хороша знайома й наставниця (саме так я завжди бачила її у своєму житті) — Альона Алексейчук, засновниця агентства Okay Monday. Коли ми зустрічаємося з Альоною, вона весь день може розповідати купу корисної та цікавої інформації. Вона знає не лише про тренди й новини маркетингу, а про все на світі. І це круто.
Мені здається, що маркетолог повинен бути саме такою людиною. Він може не знати 48 тисяч різних інструментів, підходів або наукових гіпотез, як вибудовувати стратегію, але якщо він широко мисляча людина — це дуже важливо.
Не менш важливою, як на мене, є свобода мислення. Маркетологи не можуть мати свою однозначну позицію, вони повинні бути гнучкими і вміти приймати різні сторони. Тобі можуть бути незрозумілими якісь речі, наприклад, ти можеш не витримувати тему гомосексуалізму. Але ти не маєш права у своїй роботі, якщо це доречно й на часі, бути проти просто тому, що це твоя особиста позиція.
Потрібно бути нормальною адекватною людиною, як би дивно це не звучало. У роботі я часто стикалася з людьми з дивною манерою поведінки — абсолютно необґрунтованою зарозумілістю, не підкріпленою жодними професіональними досягненнями. Та хоч би вони й були, поводитися так — неприпустимо. Я стикалася з професіоналізмом, який намагалися прикрити артистичною поведінкою, не знаю навіть, як це пояснити. Були ситуації, коли люди просто кидали роботу, поводилися некоректно, підставляли.
Проблема в тому, що світ українського маркетингу й бізнесу дуже і дуже тісний. Ти можеш один раз комусь насолити, а він потім не захоче тобі в чомусь допомогти.
Існує міф, що маркетологи повинні бути жорсткими людьми. А мені, навпаки, хочеться, щоб усі були людяними й дружили.
По-перше, потрібно бути дуже допитливим абсолютно в усьому. У мене є хороша знайома й наставниця (саме так я завжди бачила її у своєму житті) — Альона Алексейчук, засновниця агентства Okay Monday. Коли ми зустрічаємося з Альоною, вона весь день може розповідати купу корисної та цікавої інформації. Вона знає не лише про тренди й новини маркетингу, а про все на світі. І це круто.
Мені здається, що маркетолог повинен бути саме такою людиною. Він може не знати 48 тисяч різних інструментів, підходів або наукових гіпотез, як вибудовувати стратегію, але якщо він широко мисляча людина — це дуже важливо
Не менш важливою, як на мене, є свобода мислення. Маркетологи не можуть мати свою однозначну позицію, вони повинні бути гнучкими і вміти приймати різні сторони. Тобі можуть бути незрозумілими якісь речі, наприклад, ти можеш не витримувати тему гомосексуалізму. Але ти не маєш права у своїй роботі, якщо це доречно й на часі, бути проти просто тому, що це твоя особиста позиція.
Потрібно бути нормальною адекватною людиною, як би дивно це не звучало. У роботі я часто стикалася з людьми з дивною манерою поведінки — абсолютно необґрунтованою зарозумілістю, не підкріпленою жодними професіональними досягненнями. Та хоч би вони й були, поводитися так — неприпустимо. Я стикалася з професіоналізмом, який намагалися прикрити артистичною поведінкою, не знаю навіть, як це пояснити. Були ситуації, коли люди просто кидали роботу, поводилися некоректно, підставляли.
Проблема в тому, що світ українського маркетингу й бізнесу дуже і дуже тісний. Ти можеш один раз комусь насолити, а він потім не захоче тобі в чомусь допомогти
Існує міф, що маркетологи повинні бути жорсткими людьми. А мені, навпаки, хочеться, щоб усі були людяними й дружили.
Щодо професійних речей, я вважаю, ідучи у сферу, люди повинні розуміти, що таке класичний маркетинг. Я тільки зараз усвідомила: маючи свободу мислення і творчості, і до того ж розуміючи інструментарій, набагато простіше працювати з бізнесом.
Одна справа — прийти на зустріч, накидати купу геніальних ідей і піти. А зовсім інша — усе це потім реалізувати, коли ніхто не знає, як робити, навіщо це робити, у чому сенс, яка мета, який KPI, з якою аудиторією ми працюємо і так далі. У цьому, мені здається, велика проблема нинішнього інфополя. Усі люблять креатив, шукають класних людей, читають багато різних медіа, гортають Pinterest, а потім приходять і кажуть “Давайте зробимо ось так”, але ніхто не може пояснити, навіщо і в чому суть.
Тому дуже хочеться, щоб люди прагнули вчитися. За роки роботи я помітила, що мало хто вважає, що йому потрібні якісь курси — усі думають, що й так класні й професійні. Хочеться, щоб сучасні молоді фахівці дотримувалися золотої середини: не варто бути такими невпевненими, як я свого часу, але водночас і не кричати на початку кар’єри, що ви кращі за інших. Мене напружує, коли професіонали показують свою непрофесійність у тому, що не готові приймати чужі думки, критику та працювати в партнерстві.
Тобі можуть бути незрозумілими якісь речі, наприклад, ти можеш не витримувати тему гомосексуалізму. Але ти не маєш права у своїй роботі, якщо це доречно й на часі, бути проти просто тому, що це твоя особиста позиція
Щодо професійних речей, я вважаю, ідучи у сферу, люди повинні розуміти, що таке класичний маркетинг. Я тільки зараз усвідомила: маючи свободу мислення і творчості, і до того ж розуміючи інструментарій, набагато простіше працювати з бізнесом.
Одна справа — прийти на зустріч, накидати купу геніальних ідей і піти. А зовсім інша — усе це потім реалізувати, коли ніхто не знає, як робити, навіщо це робити, у чому сенс, яка мета, який KPI, з якою аудиторією ми працюємо і так далі. У цьому, мені здається, велика проблема нинішнього інфополя. Усі люблять креатив, шукають класних людей, читають багато різних медіа, гортають Pinterest, а потім приходять і кажуть “Давайте зробимо ось так”, але ніхто не може пояснити, навіщо і в чому суть.
Тому дуже хочеться, щоб люди прагнули вчитися. За роки роботи я помітила, що мало хто вважає, що йому потрібні якісь курси — усі думають, що й так класні й професійні.
Хочеться, щоб сучасні молоді фахівці дотримувалися золотої середини: не варто бути такими невпевненими, як я свого часу, але водночас і не кричати на початку кар’єри, що ви кращі за інших
Мене напружує, коли професіонали показують свою непрофесійність у тому, що не готові приймати чужі думки, критику та працювати в партнерстві.
Три правила кар’єрного зростання від Насті
Потрібно завжди погоджуватися на те, до чого ти ще не готовий. Тільки так ти зможеш вирости професійно. Якщо ти розумієш, що вже готовий бути маркетинг-директором, найімовірніше, ти прийдеш на посаду — і відчуєш, що не цікаво. Жодного зростання в такому разі не буде.
Я на всі свої кар’єрні зростання погоджувалася в той момент, коли відчувала, що мені трохи рано. Тобто я знала, що мені зараз буде дуже складно, я багато не розумію. І справді було дуже складно, перші пів року точно.
Пам’ятаю, коли Лєра запропонувала мені бути PR-директоркою, я перші пів року працювала щодня до 4-ї ранку, тому що катастрофічно нічого не встигала. Хотілося стільки всього зробити, що я думала: “До біса цей сон, висплюся колись потім”.
Зараз я впевнена, треба погоджуватися на підвищення, коли тобі трохи страшно, але ти знаєш, що ця робота буде тебе драйвити.
Зараз я впевнена, треба погоджуватися на підвищення, коли тобі трохи страшно, але ти знаєш, що ця робота буде тебе драйвити
А ще, як мені здається, потрібно дивитися, наскільки пропоноване підвищення закриває усі твої потреби. Зараз я дійшла до розуміння того, що ти можеш бути неймовірним художником, але тобі потрібно їсти. Тож, змінюючи професію, передусім потрібно подумати, наскільки комфортні умови тобі дає ця робота. Бо поки не закриті базові потреби, бути задоволеним і надихати колег украй складно.
Раніше я не думала, що це так важливо — завжди жила ідеєю, проєктом. Для мене було головне класно працювати, а з усім іншим якось розберемося.
Потрібно бути чесним з собою, щоб розуміти, що тебе підвищили не через те, що так склалися обставини, а тому, що ти справді багато для цього зробив
І третє. Наше зростання часто зачіпає інших людей. Трапляється, що хтось хотів на твоє місце, ти когось “підсидів”, твоє підвищення когось не влаштувало. У такому разі ти маєш, перш за все, для себе знати, чому саме ти гідний підвищення. Потрібно бути чесним з собою, щоб розуміти, що тебе підвищили не через те, що так склалися обставини, а тому, що ти справді багато для цього зробив. Для мене саме ці три моменти найважливі в кар’єрному зростанні.
Три правила кар’єрного зростання від Насті
Потрібно завжди погоджуватися на те, до чого ти ще не готовий. Тільки так ти зможеш вирости професійно. Якщо ти розумієш, що вже готовий бути маркетинг-директором, найімовірніше, ти прийдеш на посаду — і відчуєш, що не цікаво. Жодного зростання в такому разі не буде.
Я на всі свої кар’єрні зростання погоджувалася в той момент, коли відчувала, що мені трохи рано. Тобто я знала, що мені зараз буде дуже складно, я багато не розумію. І справді було дуже складно, перші пів року точно
Пам’ятаю, коли Лєра запропонувала мені бути PR-директоркою, я перші пів року працювала щодня до 4-ї ранку, тому що катастрофічно нічого не встигала. Хотілося стільки всього зробити, що я думала: “До біса цей сон, висплюся колись потім”.
Зараз я впевнена, треба погоджуватися на підвищення, коли тобі трохи страшно, але ти знаєш, що ця робота буде тебе драйвити
А ще, як мені здається, потрібно дивитися, наскільки пропоноване підвищення закриває усі твої потреби. Зараз я дійшла до розуміння того, що ти можеш бути неймовірним художником, але тобі потрібно їсти. Тож, змінюючи професію, передусім потрібно подумати, наскільки комфортні умови тобі дає ця робота. Бо поки не закриті базові потреби, бути задоволеним і надихати колег украй складно.
Раніше я не думала, що це так важливо — завжди жила ідеєю, проєктом. Для мене було головне класно працювати, а з усім іншим якось розберемося
І третє. Наше зростання часто зачіпає інших людей. Трапляється, що хтось хотів на твоє місце, ти когось “підсидів”, твоє підвищення когось не влаштувало. У такому разі ти маєш, перш за все, для себе знати, чому саме ти гідний підвищення. Потрібно бути чесним з собою, щоб розуміти, що тебе підвищили не через те, що так склалися обставини, а тому, що ти справді багато для цього зробив. Для мене саме ці три моменти найважливі в кар’єрному зростанні.
Маркетинг-кейси, які вразили Настю
Із останніх виділю два: редизайн і ребрендинг мого улюбленого Берліна, який отримав новий логотип та слоган. Вони й до того були гарні, але зараз — просто кайф.
А ще 100 обкладинок вересневого випуску журналу Vogue Italia. Подобається, коли мода стає чимось більшим та розповідає історії людей.
Дізнатися більше про роботу з брендингом, опанувати базові інструменти комунікацій та знання для створення бренду можна на Brand Communication
Full Course під кураторством Насті Іванічевої у Bazilik.