Ми розповіли, чому потрібно вчитися читати книжки, як метод “близького читання” змінює наші відносини з текстом та як почати читати повільно і вдумливо.
Чому ми не вміємо читати
У своїй книжці “Creative Reading: What It Is, How to Do It and Why” Рон Паджетт говорить про те, що нас, насправді, ніхто не навчає читати книжки правильно. Автор ставить читачеві різноманітні запитання: від “Чи були в дитинстві у вашому домі книжки?” до “Чи подобалося вам читати книжки в школі?”
Відповідаючи на них, ми відтворюємо власну читацьку історію та розуміємо, як сформувалося наше ставлення до книжок. Адже в кожної людини читацька історія особлива. Хтось зростав у домі, наповненому книжками, де на ніч читали казки, а когось батьки змушували вчити вірші й читати всю літературу зі “списку на літо”.
Пригадуючи дитинство та відтворюючи свою історію, ми можемо зрозуміти, до якого типу читачів належимо, які патерни використовуємо та який метод читання нам підійде.
Словом, маленька розмова із собою може спонукати нас розгорнути давно покинуту книжку та спробувати читати її по-новому.
Трохи історії
Перші дослідження та тлумачення філологічних, філософських, історичних та релігійних текстів сягають корінням у глибоку давнину. Їх поясненням займалася наука герменевтика.
На становлення як загальної, так і філософської герменевтики вирішально вплинули дослідження протестантського теолога Фрідріха Шлеєрмахера та німецького історика Вільгельма Дільтея.
Шлеєрмахер вважав, що мета герменевтики — створити методологію, яка допомагатиме правильно тлумачити будь-який письмовий текст. Дільтей же пропагував ідею про те, що свідомість історично зумовлена. А отже, текст можна правильно зрозуміти, тільки якщо відчуваєш дух епохи, у яку жив і творив автор.
Ці вчення дослідників поширювалися протягом 19 століття, а в середині 20 століття з’явилася нова течія в американській літературній критиці, що отримала відповідну назву — “Нова критика”. Основним методом аналізу тексту стало “близьке читання”, яке всебічно розкриває зміст кожної фрази та її частин.
Сучасні школярі та студенти ознайомилися з “близьким читанням” не так давно. У 2009 році у США створили освітню ініціативу Common Core State Standards Initiative для підготовки учнів середніх шкіл до навчання у вишах. Поштовхом до цього стали відгуки викладачів коледжів, які наголошували на слабких навичках вступників.
Із прийняттям нової освітньої ініціативи вчителі англійської мови почали звертати особливу увагу на метод “близького читання”. Учнів навчали цитувати уривки тексту й аналізувати слова в контексті написаного. Наприклад, вони повинні були визначати різні значення слів і фраз, зокрема переносне й конотативне.
Попри те що українська мова й література є обов’язковими предметами на ЗНО, у наших школах немає подібної системи роботи з літературними текстами.
Відносини більшості українців із книжками обриваються після школи.
Згідно зі свіжим опитуванням компанії Research & Branding Group 57% жителів України не читають книжок. Опитування проводили серед респондентів віком від 18 років у 2020 році.
Що ж таке сreative reading?
Creative reading, або сlose reading («близьке читання») — це вдумливий, критичний аналіз тексту; зосередження на істотних деталях та закономірностях з метою глибше й точніше зрозуміти зміст.
У літературознавстві уважне читання — це уважна компетентна інтерпретація короткого уривка тексту. У такий спосіб можна проаналізувати зміст окремих слів та речень, за якими проступають ідеї та з яких сплітається сюжет.
Creative reading передбачає:
- занурення в текст, перечитування конкретних уривків;
- зосередження власне на тексті й тому, як він написаний;
- читання з олівцем;
- обговорення тексту з іншими;
- пошук відповідей на запитання, які виникають у голові після прочитання.
Євгеній Стасіневич, куратор курсу “Hard skill: читання” в Bazilik:
Creative reading, або сlose reading, «близьке читання» (я би ще запропонував термін meaningful reading) – це повільне та уважне читання. Таке, коли ми не просто хочемо «проковтнути» книжку, розраховуючи на легкий післясмак та базове розуміння того, «що хотів сказати автор». Під час «близького читання» ми починаємо аналізувати відтінки цього «що хотів» і те, якими засобами автор послуговується для досягнення ефекту. Помічаємо, що спрацьовує, а що ні, і як узагалі функціонують оповідні механізми. Зазираємо «під капот» — в авторську голову та глибинну теорію тексту заодно. Не варто боятися такого читання: магія з тексту не вивітрюється.
На курсі до кожної запропонованої книжки ми будемо підходити через якийсь прийом-ключ, наприклад метафору. Саме метафору довго вважали основою нормативних поетик і художнього письма загалом. А чи так це сьогодні – поговоримо.
Скажімо, тексти Милорада Павича по вінця наповнені метафорами. І швидко стає незрозуміло, де автор використовує їх фігурально, а де починається реалізація метафор, коли сенс уже стає прямим. Захоплива річ, варто розібратися, як воно зроблено.
Коли тривалий час удивляєшся в тексти, сповнені різноманітних метафор, починаєш розуміти, для чого це зроблено, як засоби виразності працюють ізсередини і як, урешті, адаптувати це до своїх «текстуальних» потреб. Тут важить поступальність і ступінь докладених зусиль, а не якась «чуйка».
Із чого почати?
Метою «близького читання» є спостереження та аналіз тексту, його структурних елементів, культурних або історичних відсилок, особливостей будови тощо. Можна починати з певного уривка або пильно спостерігати за поступовим розгортанням більших текстових структур: композиції, системи лейтмотивів, особливостей сюжетної будови, переосмислення певної літературної традиції чи ж підключення до неї.
Після цього потрібно інтерпретувати свої спостереження. Це метод індукції, який переходить від спостереження за окремими фактами до спроби зробити висновки на основі цих спостережень.
Перші кроки:
1) Читайте з олівцем або маркером у руках і коментуйте текст
Ми часто виділяємо в тексті уривки, фрази, які хотіли б запам’ятати або принагідно процитувати. За допомогою методу коментування ми також підкреслюємо ключові слова і думки, які здаються важливими або зумовлюють запитання.
У такий спосіб ми не тільки уважніше стежимо за текстом, а й починаємо розмірковувати про характери, мотиви поведінки персонажів, точніше розуміємо, якими їх хотів зобразити автор.
2) Шукайте закономірності в тексті: повтори, суперечності, подібності
Після того як ви прочитали текст, поставте собі запитання і спробуйте знайти на них відповіді. Перечитуйте, підкреслюйте нові уривки, залишайте коментарі та примітки.
- Визначте основні теми та ідеї тексту.
- Проаналізуйте, як люди, події та ідеї розвиваються і взаємодіють у тексті.
- Інтерпретуйте слова та фрази. Як часто автор використовує слова в переносному значенні? Чи формують конкретні варіанти слів тон тексту?
- Звертайте увагу на окремі сцени чи розділи. Як співвідноситься структура речень та абзаців?
3) Ставте собі запитання щодо патернів, які помітили
Розпізнавання закономірностей у реченні — це перший крок до розуміння його сенсу.
У літературі існують різні типи патернів: синтаксичні, стилістичні, літературні рухи тощо. Вони народжуються зі стилю автора або епохи, на яку припадає його творчість. Тож одним із перших кроків до пізнання певних патернів є попереднє дослідження творчості письменника.
Наприклад, знання про те, що певний автор є натуралістом чи романтиком, може надихнути читача глибше зануритися в контекст паралельно із читанням тексту. Так, розуміння елементів натуралізму полегшує інтерпретацію творів таких авторів, як Теодор Драйзер або Стівен Крейн, що є зразками ідеології цього літературного напряму.
Що по висновках?
Нас ніде не навчають вдумливо читати книжки. Аби опанувати цю навичку, потрібно віднайти правильний метод, який перекреслить ваш минулий читацький досвід і поверне любов до художніх текстів.
«Близьке читання» дає змогу зрозуміти, за яких умов автор створював текст, що хотів у нього закласти, про що сказати читачеві.
«У чому сила нелінійного сюжету?», «Чому розверстана алегорія є такою популярною?»: такі запитання допоможуть нам не тільки як читачам, а і як творцям. Адже відповіді на них шукають у своїй роботі і копірайтери, і рекламники, і сторітелери.
Один зі способів поліпшити свої компетенції, який креативники використовують не так часто, — це уважно читати й аналізувати могутні книжки.
ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО КУРС ЄВГЕНІЯ СТАСІНЕВИЧА “HARD SKILL:ЧИТАННЯ” МОЖНА ДІЗНАТИСЯ НА САЙТІ BAZILIK SCHOOL.
Читай також: