Фанатський рух неоднорідний — у ньому є різні угруповання й течії зі складними внутрішніми відносинами. Одні полюбляють активно підтримувати улюблену команду: організовують яскраві модульні шоу, вивішують банери та скандують кричалки. Інші обстоюють свої футбольні інтереси, влаштовуючи бійки з опонентами.
Адміністратор сайту ultras.org.ua Олексій розповів про внутрішню кухню футбольного фанатизму, про комунікації у фанатських угрупованнях, а також про способи підтримки улюблених команд та цілої країни.
Ультрас, фани, хулігани
Фанатський рух — це субкультура. Як і в будь-якої субкультури, у фанатів є свої правила, свої погляди на життя та атрибути.
Фанатський рух охоплює не тільки відвідування матчів. Часто фанати створюють футбольні графіті, беруть участь у турнірах — грають у футбол із фанатами-опонентами, або влаштовують домовні бійки, щоб помірятися силою.
Умовно відвідувачів фан-сектора можна поділити на три типи:
Ультрас колективи — вони відвідують усі домашні та виїзні матчі своєї команди, розробляють аудіо- та візуальні шоу для підтримки, займаються іншими організаційними питаннями. Вони — найактивніші учасники фанатського руху.
Другий тип фанатів — футбольні хулігани. Їм цікавіше підтримувати улюблений клуб бійкою, а не аудіовізуальними перформансами.
Між хуліганськими угрупованнями ведуться серйозні протистояння. Як правило, футбольне хуліганство проявляється до або після матчу, а також у місцях скупчення вболівальників. Але з початком війни на Сході українські фанати оголосили перемир’я, тож активних сутичок на трибунах немає. Влаштовують переважно домовні бійки — збираються в місцях, недоступних для випадкових очей, і міряються силою. Футбольні хулігани вважають це спортом, а не порушенням громадського порядку. Для них противники — це опоненти, а не вороги.
Третій тип — фанати, які не належать ні до ультрас, ні до хуліганів. Вони відвідують матчі у фан-секторі, дотримуються правил фанатського руху, підтримують шоу, але не є організаторами цих шоу. Тобто, на відміну від ультрас, інші фанати лише організовують підтримку.
На матчах і ультрас, і хулігани, і фанати знаходяться на одному фанатському секторі. Відмінність фанатського сектора від інших у тому, що весь матч уболівальники підтримують свою команду стоячи, а також створюють яскраву аудіо- та візуальну підтримку.
Ультрас, які підтримують певний футбольний клуб, діляться на колективи за інтересами. Є свої правила вступу до кожного колективу. Лідери колективів стежать, щоб усі учасники були активними.
Потрапити на фанатський сектор здебільшого нескладно. Не потрібно ані внесків, ані анкет — лише бажання. Потрібно просто купити абонемент або квиток на фанатський сектор, ознайомитися з правилами поведінки і під час матчу підтримувати футбольну команду разом з усіма.
Якщо ж ви не затятий фанат, а просто вирішили купити квиток на фан-сектор, готуйтеся до того, що деякі речі можуть заважати переглядати матч. Фанати розкладають великі прапори й банери, влаштовують шоу. На звичайних секторах усе це найчастіше заборонено.
Аудіо- та візуальна підтримка на стадіоні
Для видовищності матчів фанати підтримують свої команди за допомогою аудіо- та візуальних шоу. Створенням шоу займаються ультрас-колективи, підтримкою — весь фанатський сектор.
Організувати підтримку на стадіоні — це велика праця. На трибуні завжди повинен бути той, хто “заряджає” — харизматична людина з мегафоном, яка добре знає репертуар кричалок. І неодмінно барабанщик — він задає ритм пісень та кричалок.
Не обходиться й без візуальної підтримки. Найчастіше для цього використовують банери. У кожного колективу фанатів є свій банер. Окрім цього, зазвичай вивішують один великий спільний банер, що об’єднує собою всю трибуну.
Більшість банерів створюють протягом тривалого часу. Підготовка до звичайних матчів доволі проста: на стадіон привозять завчасно підготовлені банери, прапори, барабани, мегафон або колонки.
Але є матчі підвищеного інтересу, наприклад, матчі між принциповими суперниками, або так звані дербі — до них готуються ретельніше й намагаються зробити цікаві перформанси. Щоб створити перформанс, варто розуміти, на який матч він потрібен, продумати ключову ідею, і вже навколо неї готувати все необхідне.
Для підготовки масштабних шоу колективи фанатів зазвичай об’єднуються. Їхні лідери обговорюють ідею перформансу, необхідні ресурси для втілення ідеї, домовляються про бюджети для реалізації тощо.
На трибуні можна робити різні перформанси: розтягнути величезний банер, підняти декілька тисяч шматків кольорової тканини, які здалеку складуться в картину — так звані модульні шоу, або влаштувати пірошоу. Стартом для піротехнічного шоу може бути забитий гол улюбленої команди, рідше — певна дія гравця, що докорінно впливає на хід матчу.
У футбольних клубах є посада “Співробітник по роботі з уболівальниками” — людина, яка несе відповідальність за всіх уболівальників свого клубу. Зазвичай саме із цією людиною лідери фанатських колективів комунікують з організаційних питань: купити квитки на гостьовий матч або отримати дозвіл пронести на стадіон великі прапори, банери, барабани, мегафони.
Звідки гроші?
Більшість фанатів незалежні від свого клубу. Ба більше, фанати — в опозиції до керівництва футбольної команди. Тобто про грошову підтримку їхніх перформансів не йдеться.
У більшості фанатських колективів є спільна каса. Наповнюють її по-різному: хтось проходить уздовж трибуни і збирає членські внески, хтось тримає картку для допомоги. Якщо фанати роблять якусь спільну справу, то із цієї каси виділяють гроші. У деяких каси немає — вони збирають кошти безпосередньо на заплановані потреби.
Також спільну касу поповнюють за рахунок продажу фанатської атрибутики. Її розробляють самі фанати. Вони ж продумують дизайн і знаходять виробництво. У більшості фанатських колективів організація та можливості не на дуже високому рівні, тож вони продають атрибутику прямо на стадіоні.
У фанатів “Динамо Київ” усе організовано якісніше: є власний магазин “Ультра”, який тримають самі фанати. У ньому продають фанатську атрибутику, молодіжний одяг українських брендів та паралельно реалізують квитки й абонементи на фанатський сектор. Цей магазин є основним джерелом прибутку в загальну касу.
Деякі фанатські рухи тримають фанатські паби. Наприклад, у львівських фанатів є свій паб — Cantona pub, де можна випити, відпочити, а ще купити атрибутику улюбленого клубу. Утім, культура фанатських пабів в Україні не розвинена, на відміну від Європи. Там майже в кожного фанатського руху є свій паб. І часто це заклади закритого типу — туди пускають фанатів виключно свого клубу.
Фанатська мода
Більшість фанатів обирають стиль одягу casual. Деякі бренди хочуть подобатися фанатам, тому випускають колекції одягу, заточені саме під них.
Років 10-15 тому популярними серед фанатів були такі бренди: Fred Perry, Lacoste, Ben Sherman, Merc London, Burberry, Scotсh & Soda, Paul Shark, Tommy Hilfiger, Ralph Lauren, Paul Smith, Supremebeing, Casual Connoisseur, Stone Island. Зараз немає чіткого ототожнення фанатів із цими брендами.
Улюбленими брендами взуття серед фанатів є Adidas, New Balance і Nike. Кожен з них випускає серії спеціальних фанатських кросівок.
Британський бренд Weekend offender випустив лімітовану серію фанатських футболок. Серед них і футболки для українців з написами Dynamo і Dnipro. З українських прикладів — колаборація ультрас “Динамо” з українським праворадикальним брендом Sva Stone.
Соціальна активність
Фанатський рух — це не тільки про футбол. Більшість фанатів намагаються бути соціально активними, і в кожного фанатського колективу свій вектор розвитку.
Насамперед, це участь у націоналістичних акціях. Фанатський рух завжди намагається бути в опозиції до політичних процесів. 98% футбольних фанатів в Україні — правих поглядів. І ця позиція виливається не лише в акції на трибунах, а й у регулярні вуличні акції. Фанати активно допомагають політичним в’язням, а також своїм людям з фанатського руху, що потрапили в проблемні ситуації.
Другий вектор розвитку — це війна на Сході України. Фактично кожен фанатський рух брав або бере в цьому участь. У 2014 році дуже багато футбольних фанатів пішли на фронт, а ті, хто залишився вдома, збирали кошти та екіпірували спочатку своїх хлопців, а потім — усіх інших. Збирали досить серйозні суми — сотні тисяч гривень.
Також українські ультрас брали активну участь у Революції Гідності в 2013-2014 роках.
У 2018 році Hromadske.doc відзняло цикл матеріалів про футбольних хуліганів, які, попри репутацію розбишак, раптом стали ударною силою Революції Гідності. А згодом — одними з перших пішли добровольцями на російсько-українську війну. Відеоісторії із циклу “Ультрас: шлях до волі” були відзняті на Сході України, зокрема на передовій та в зоні бойових дій.
Багато фанатських рухів допомагають дитячим будинкам, намагаються залучати до цієї доброї справи футболістів та інших відомих людей. Часто у фанатському магазині “Ультра” організовують збір речей і коштів.
Також фанати приводять до ладу вулиці міста: прибирають, фарбують, прикрашають стіни футбольними графіті. Час від часу відбуваються акції зі збору сміття.
Деякі фанатські колективи допомагають притулкам для тварин. Під час карантину також збирали кошти на допомогу лікарням.
Фільми про фанатів
Велику популярність здобули фільми про футбольних хуліганів. Акцент у них зроблено не на спорті, а на футбольних уболівальниках. Більшість таких фільмів об’єднані одним сюжетом: показують хуліганські дії фанатів, агресію та бажання відстояти честь своєї команди кулаками. У такому кіно часто присутні внутрішньокомандні сутички, а також прагнення окремих людей очолити фанатський рух.
Фільми, які розкажуть історії фанатських спільнот
Закордонні:
Ультра (1991)
Посвідчення (1995)
Фабрика футболу (2004)
Хулігани Зеленої вулиці (2005)
Касс (2008)
Фірма (2009)
У пошуках Еріка (2009)
Навколофутбол (2013)
Ultras | Netflix (2020)
Українські:
Останній аргумент (2011)
Хоробрі серця (2015)
Зміст. #Навколофутбол (2020)