Проєкти «Гальт» і «Витоки» разом з істориками, дослідниками та військовими підрозділами підготували цифрове видання про українське воїнство «Путівник мілітарними традиціями».
Мета видання — простежити розвиток української мілітарної культури від історичних витоків до традицій, які формуються в сучасному війську. Матеріали охоплюють різні періоди й теми: від дослідження ідентичності українського воїна за часів Київської Русі та Речі Посполитої до сучасних вишколів, військових вірувань, їжі та однострою.
«Українська військова культура не має однієї безперервної лінії: частина традицій зникала, частина поверталася, щось запозичували, а щось створювали наново. Нам було важливо показати воїнство як частину українського культурного досвіду, а не як окрему від нього історію», — пояснює керівниця проєкту «Витоки» Катерина Гурневич.
Над путівником працювали 30 експертів, серед яких історики, етнографи, антропологи, журналісти, редактори та люди з військовим досвідом. До авторського колективу увійшли Вадим Арістов, Павло Артимишин, Антон Дробович, Олеся Ісаюк, Артем Папакін, Остап Українець, Руслан Халіков, Юрій Юзич та інші.
Партнерами видання стали «Локальна історія», мілітарна спільнота D3 TEAM і Національний музей історії України у Другій світовій війні. Історичні матеріали доповнили розповідями про власні традиції та практики приблизно 30 сучасних підрозділів Збройних Сил України.
Наприклад, 1-й окремий центр безпілотних систем СБС розповів про скіфську стрілу на своїй нарукавній емблемі та її зв’язок із Deep Strike — роботою по цілях далеко за лінією фронту. 26-та окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича поділилася традицією посвяти в гармаші — артилеристи. Після першого пострілу новачка символічно приймають до артилерійського розрахунку. Для цього побратими проводять ритуал із використанням піропатрона та сажею на обличчі. Так військовий стає частиною артилерійської спільноти.
«Частина традицій, про які ми пишемо, формується просто зараз у підрозділах. Це позивні, ритуали ініціації, символіка, власні дати, способи пам’ятати загиблих і приймати нових людей у спільноту. Тому для нас було важливо працювати із самими військовими й дати підрозділам можливість пояснити свої практики власними словами. Путівник фіксує те, як українська військова культура змінюється під час цієї війни», — розповідає комунікаційник мілітарного проєкту «Гальт» Ігор Філіппов.
Передмову до видання, зокрема, написав командир 38-ї окремої бригади морської піхоти, бригадний генерал і Герой України Євгеній Бова. Він звертає увагу на зв’язок військових традицій із боєздатністю підрозділів.
«Традиція — не про урочистості. Вона напряму впливає на боєздатність. Коли люди знають, чого чекати одне від одного, довіра в підрозділі зростає. А довіра означає, що на побратима поруч можна покластися без зайвих слів у бою», — розповів Євгеній Бова.
Автори зазначають, що путівник не охоплює всіх українських військових традицій. Деякі практики існують лише в окремих підрозділах, інші продовжують формуватися. Тому наприкінці видання розмістили форму, через яку військові, підрозділи, дослідники та інституції можуть розповісти про традиції, не представлені в першій версії.
Команди «Витоків» і «Гальту» планують надалі доповнювати путівник і згодом випустити його оновлену версію. Окрім цього, проєкти підготували практичний порадник про те, як запроваджувати традиції в сучасних військових підрозділах. Його також можна безоплатно завантажити на сайті «Витоків».