У Метрополітен-музеї у Нью-Йорку відкриють виставку «Мистецтво костюмів» (Costume Art). Спершу її покажуть гостям Met Gala, а з 10 травня — широкій публіці. Ключова ідея виставки — переосмислити те, як у мистецтві й моді зображали людське тіло, і звернути увагу на типи фігур, які протягом століть залишалися поза фокусом.
Серед перших експонатів — сукня італійського модного дому Dolce & Gabbana, оздоблена золотими паєтками та зображенням Афродіти. Богиня тримає золоте яблуко — символ класичного ідеалу краси, що сформувався ще в античній Греції. Водночас, за словами куратора Інституту костюма Ендрю Болтона, виставка не має на меті відтворювати цей ідеал: «Тепер ми намагаємося повернути собі різноманіття тіл», пише Associated Press.
Експозиція охоплює різні досвіди тілесності — зокрема, зайву вагу, вагітність, старіння та життя з інвалідністю. Для цього створили нові манекени, засновані на образах реальних людей з різною зовнішністю.
Проєкт побудований як поєднання моди й мистецтва: одяг показують поруч із творами різних епох, щоб підкреслити їх взаємозв’язок. Початок експозиції відсилає до античності — із сукнями в грецькому стилі та зображеннями на вазах, але далі вона переходить до форм, які традиційно залишалися поза увагою. Зокрема, куратор зазначає, що вагітне тіло в мистецтві часто або ігнорували, або зображали стереотипно. У виставці представлено сукню для вагітних із колекції Bump and Lump (1986) британської дизайнерки Джорджини Годлі, яка підкреслює форму живота. Її поєднано зі скульптурою «Вагітна жінка» французького художника Едґар Деґи.
Окремий блок присвячено повним тілам. Тут представлені корсетні роботи дизайнерки Мікаели Старк, серед яких образ Fat Not Fertile («Не дорівнює фертильності»), який ставить під сумнів уявлення про зв’язок між більшим тілом і репродуктивністю. За словами дизайнерки, її підхід полягає в тому, щоб не приховувати тіло, а підкреслювати його, «щоб повернути силу жіночій формі».
У частині, присвяченій людям з інвалідністю, показано різні аспекти цього досвіду — фізичні, сенсорні та когнітивні. Один із манекенів відтворює зовнішність паралімпійської спортсменки Аймі Маллінз і демонструє взуття Alexander McQueen, яке водночас є протезами. Інший блок пов’язаний із активісткою Шинейд Берк — для неї створили манекени з адаптованим одягом, зокрема тренчем Burberry та сукнею Vivienne Westwood у співпраці з Malcolm McLaren. Також у виставці є манекен, створений за образом моделі й активістки Ааріани Роуз Філіп, яка користується кріслом колісним.
Візуально менш помітним формам інвалідності присвячене пальто дизайнерки Наді Пінкні з колекції Remember Me Knot («Пам’ятай мене»), створене як вшанування її родичок, які жили з хворобою Альцгеймера. Його візерунок базується на зображеннях мозку й відтворює зміни, які спричиняє це захворювання. Інша частина виставки присвячена старінню, яке пропонують розглядати як «форму зрілості, а не біологічний занепад», і смерті. Серед експонатів — жакет Martyr to Love («Мученик любові») від Вів’єн Вествуд: блискучий бісер викладено так, що нагадує оголений м’язистий торс, а темно-червоні елементи — кров, що стікає з рани. Процес старіння представили через манекен у сірому худі з написом «Я на пенсії».
Виставку «Костюм як мистецтво» відкриють у межах Met Gala — благодійного заходу на підтримку Інституту костюма. Відвідати її можна з 10 травня до 10 січня 2027 року.