У галереї City Assembly House у Дубліні відбулася прем’єра благодійних документально-театральних читань Diary of War.
Ірландські актори вперше прочитали зі сцени реальні щоденники українців, написані під час війни. Подію ініціювала культурна активістка Дар’я Коломієць. Метою заходу було представити іноземній аудиторії персональні історії українців, нагадати ірландському суспільству про війну, яку рф розгорнула в Україні, та зібрати кошти для добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри».
Сценарій складався із семи щоденників, які культурна активістка Дар’я Коломієць відібрала з 41 епізоду однойменного документального подкасту Diary of War, започаткованого в 2022 році. У перші місяці повномасштабного вторгнення вона збирала голосові повідомлення від десятків людей з різних регіонів України, монтувала їх і публікувала на цифрових платформах, перебуваючи в укритті в Києві. Згодом проєкт трансформувався у формат документально-театральних читань. Дар’я співпрацює з театрами та мистецькими просторами США і Європи, де перекладені тексти виконують відомі актори.
В Ірландії читання відбулися вперше. Раніше Diary of War збирав повні зали у США.
Під час дублінських читань прозвучали історії:
- Ірини Цибух (позивний «Чека») — медійниці, яка після початку повномасштабної війни стала бойовою медикинею добровольчого батальйону «Госпітальєри» та загинула 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку.
- Олени Нікуліної — дружини військовослужбовця «Азову» Максима Нікуліна, яка дізналася про другу вагітність, коли він перебував на «Азовсталі» в російській облозі. Понад три роки Олена не мала інформації про долю чоловіка та чекала на повернення додому. Влітку 2025 року його звільнили з полону під час обміну.
- Дениса Христова — колишнього телеведучого й волонтера, який упродовж трьох років евакуйовує цивільних із прифронтових населених пунктів.
- Юлії Кочетової — фотожурналістки, яка працює в найнебезпечніших місцях України, документуючи воєнні злочини росії, та відзначена преміями Emmy і World Press Photo.
- Ольги Булкіної — клоунеси у київській дитячій лікарні «Охматдит», яка в липні 2024 року зазнала ураження російською ракетою.
- Марата Шевченка — діджея і звукорежисера, який навесні 2022 року виїхав з окупованого Куп’янська на мотоциклі, рятуючи колекцію вінілових платівок і вишиту сорочку.
- Юрія Марченка — головного редактора онлайн-медіа Platfor.ma, який у перші тижні повномасштабної війни втратив собаку через відсутність своєчасної ветеринарної допомоги.
Режисеркою постановки стала американська режисерка і професорка М’юза Гьорніс, яка вже співпрацювала з проєктами Дар’ї Коломієць. Тексти виконали ірландські актори — лауреати театральних премій і нагород: Дербл Кротті, Марк Губерман, Маргарет МакОліф, Еммет Кірван, Сара Морріс, Вініша Боу та Леонард Баклі.
Подію приурочили до четвертих роковин повномасштабного російського вторгнення в Україну та присвятили пам’яті Ірини Цибух. Від часу її загибелі пам’ять про неї вшановують під час кожних читань, а всі зібрані кошти проєкт переказує «Госпітальєрам» відповідно до її волі.
Захід відкрив виступ бандуристки Vikalira та перформанс української співачки Катерини Горбенкової. Після читань відбувся благодійний аукціон, на якому представили пам’ятні лоти — зокрема, шеврон за дизайном Ірини Цибух і пляшку українського вина Fathers Wine з виноградників на Херсонщині, що перебувають у російській окупації.
Дар’я Коломієць зазначила, що робота над проєктом і його презентація в Дубліні підтверджують важливість особистих історій у формуванні міжнародного розуміння подій в Україні.
«Працюючи над цим проєктом і сьогодні презентуючи його в Дубліні, я ще раз переконуюсь: тільки від нас залежить, що світ знає про Україну. Ми можемо обурюватися, що про нас мало знають, і це справді боляче й несправедливо. Але правда в тому, що саме ми формуємо цей простір знання через особисті історії, через живий контакт і чесну розмову. Сьогоднішні читання змінили уявлення багатьох людей про Україну і про російську війну проти нас. І я говорю не лише про глядачів, а й про акторів. Дехто з них під час репетицій зізнався, що не знав про дванадцять років війни. А тепер вони кажуть, що стануть амбасадорами України, і що розповідатимуть ці історії далі. Для мене це найважливіший результат: коли особиста історія знаходить свій шлях до людей настільки, що вони і далі стають її голосами», — каже Дарʼя Коломієць.
Паралельно з підготовкою прем’єри в Дубліні Дар’я Коломієць написала есей для журналу Time про реалії воєнної зими в Україні без — електропостачання, тепла і води. Раніше видання включало її до списку Next Generation Leaders за культурну діяльність.
Раніше ми писали, що театральні читання Diary of War уперше покажуть у Вашингтоні