Хто такий артдиректор?

Артдиректор – це людина з естетичною свідомістю, яка поєднує в собі дві основні навички: бачення і творення.

Бачити – це не просто вміння уявити собі гарну картинку. Це здатність побачити проєкт з усіх сторін, врахувати всі вимоги, складнощі, можливості, тонкощі й донести це своїй команді. Щоб в результаті проєкт візуально і концептуально вийшов саме таким, як і було задумано. Творити – це магічне вміння перетворити картинку в голові на щось реальне. Найближчою за змістом до артдиректора є професія кінорежисера. Він може не вміти знімати, монтувати або відігравати в кадрі емоцію, але може побачити, як все це повинно бути. Крутий артдиректор не просто робить інструмент, що буде працювати, а бажає створити a piece of art.

Найскладніше – зберегти і донести своє бачення, не збитися і не піддатися. Багато часу займає процес “бачення”, в Спіілці ми розбиваємо його на етапи. Спочатку потрібно провести дослідження, яке дасть зрозуміти завдання, бренд, клієнта, аудиторію, продукт та послуги. Це розуміння призведе до розуміння концепції, яка і приведе до зображення, заради якого все починалось.

Побачити – це ніколи не мить, але майже завжди довга design journey.

Артдиректор відповідає за візуальну сторону реклами та контенту в агентстві.

Його робота полягає у виробленні візуальної мови бренду, в тому числі, в рекламних роликах, друкованій рекламі, соц. мережах тощо. Можна сказати, що він відповідальний за «обгортку». Артдиректор повинен розбиратися в тому, як працює людська увага, пам’ять, розуміти смак дуже широкої аудиторії. Разом з копірайтером він працює над ідеєю рекламної кампанії. Їх шляхи ненадовго розходяться: поки копірайтер «причісує» новонародженну ідею, артдиректор підбирає референс, мудборд, дає завдання ілюстратору, якщо необхідна розкадровка ролика для презентації. Потім пара знову збирається разом, щоб обговорити підсумок. Ніхто за словом в кишеню не лізе – артдиректор коментує слоган або голос за кадром, копірайтер – картинки.

Найскладніше залишатися свіжим і з широко відкритими очима. Найбільше часу в роботі артдиректора займає далеко не ручна праця. Зі сторони може здатися, що він сидить і дивиться у вікно офісу або браузера і п’є каву. Безумовно, так воно і є, але паралельно артдиректор думає. Неможливо придумувати або взагалі щось створювати в стресі.

Артдиректор – це людина, яка має перед собою пазл із хаотично розкладених компонентів, але при цьому вона бачить кінцевий результат. Вона зазвичай знає всі етапи виробництва: він може і преп-стилістом побути, і фокус на потрібну деталь камерою навести. Коротше, я б сказала так – це мультитул з гарним смаком, інтуїцією і почуттям гумору.

Наприклад, є класний продукт. Якщо ти знаєш, що ти хочеш побачити у фіналі, потрібно звернутися до фотографа, який знімає в необхідному тобі стилі.  Дати йому чітке ТЗ, стилізувати зйомку, подумати про локації і моделей, відстежити план (загальний, великий чи нічого зайвого не обрізали). А потім, отримавши фотографії, не занапастити їх невдалим поєднанням шрифтів, масштабів, підписів та іншого. І додати частку експромту.

Зараз моя робота більше нагадує проджект-менеджмент – продюсування. Я продумую великі стратегічні кроки наперед, не забуваючи про поточну рутину. Це скоріше бренд-менеджерські завдання: думати не тільки про зображення в інстаграмі, а й про івенти, відеоролики, про імідж в цілому. Так я отримала посаду бренд-менеджера Kachorovska з ширшим захватом завдань, хоча спочатку йшла говорити про позицію артдиректора.

У минулому в мене була робота в дуже чітких гайдлайнах, продиктованих міжнародним брендом з величезною історією. Там головне завдання було думати outside the box, але не виходити зі стилістики, дуже чіткої і характерної. Тут аудиторія звикла до більш класичної та канонічної подачі, хочеться трохи підбадьорити картинку. Чи не наслідувати комусь, але робити щось принципово нове.

Артдиректор відповідає за твоє особисте сприйняття бренду. Це сукупність факторів: краса, гармонія, доречність, свіжість, ненав’язливість або навпаки, активний піар. Артдиректор – сірий кардинал будь-якого проєкту. Від його участі залежить тональність сприйняття аудиторією. 

Максимум часу займає роздача задач: відповісти дизайнеру по макетах, фотографам з пошуку референсів, контент-менеджеру за ритмом публікацій. Всі канали зв’язку повинні виглядати актуально. Щоб не було такого, що вже сніг лежить, а в тебе на головному банері на сайті в’єтнамки. Найцікавіше і найбільш виснажливе – це зйомки. Я намагаюся тінню слідувати за фотографом, допомагати з позами, щоб вони не дублювалися. Найбільше дратує стандартна пісна риторика від зв’язки модель-фотограф. Не подобається, коли фотограф любить пихаті мляві ракурси, беземоційні особи. Це вже дійсно набридло.

Найскладніше – високий ступінь відповідальності. Не можна бути артдиректором на півшишечки. Любити так любити, стріляти так стріляти. У моєму розумінні, відданість і захопленість іноді дуже ускладнює життя поза роботою, тому що ти не можеш закрити комп’ютер і піти. Мозок весь час пульсує якимись думками, ти плетеш павутиння відносин з різними людьми і все це одночасно. 

Артдиректор повинен мати величезний обсяг вбудованої оперативної пам’яті, і так само кілька зовнішніх хард-дисків на сотні терабайт. Для того щоб вигадувати нове, знати стилі та напрямки, треба дуже багато всього вже у своєму житті побачити. При цьому не бути в’язнем цих знань і з легкістю перевертати їх з ніг на голову, якщо знадобиться. Почуття гумору і самоіронія – ключ до успіху.

В мої обов’язки входять три напрямки: ілюстрація матеріалів на сайті, фотозйомки до матеріалів, розвиток сайту і розробка нових форматів подачі для спецпроєктів.

Ранок в редакції починається з планерки. Журналісти обговорюють теми на день і тиждень. Після планерки у мене є список текстів, над якими ми починаємо колективну роботу. У моїй команді дві людини: фоторедактор і дизайнер.

З ілюстраціями існує дві історії. Є те, що ми можемо зробити разом із дизайнером. Наприклад, рубрика «Користь» повністю на нас. Якщо нам потрібно щось за рамками наших здібностей і часу, я займаюся підбором ілюстраторів. Тут непросто, список потрібно постійно поповнювати, щоб можна було підібрати саме ту людину. Раніше я ходила на випуски курсу ілюстрації в Projector і придивлялася до студентів.

На зйомках ми працюємо з фоторедактором. Домовляємось з фотографом, який круто впорається із завданням, або шукаємо свіжу кров і експериментуємо. Іноді зйомки вимагають концепту, в такому разі моя задача його запропонувати.

Щодо розвитку проєкту, сайт зростає і вимоги до подачі матеріалів у користувача теж ростуть. Треба постійно моніторити якісні ЗМІ, дивитися хороші референси сайтів, думати над поліпшенням, пропонувати нові подачі матеріалів, слідкувати за розвитком технологій. Якщо з’являється нова фіча, яку ми можемо використати на сайті, щоб поліпшити глибину читання матеріалів користувачем, підвищити його інтерес, або ж виправити те, що зараз працює не дуже добре — з цими ідеями я йду до нашого проджект-менеджера, який є сполучною ланкою між відділом дизайну і продакшеном.

Звучить все дуже складно і масштабно, але за рік роботи в медіа я дуже сильно підвищила свою професійну планку. В першу чергу через те, що доводилося працювати над завданнями, з якими раніше так близько не зіштовхувалась, набивати гулі й робити помилки. Тут хочу відзначити, що без адекватної та готової на повну віддачу команди не обійтися. За кожен проєкт ми відповідаємо повністю і результат сильно залежить від нашої залученості. Саме тому, люди тут — ключове. Ну і, звичайно, має бути не соромно за нашу роботу.